1719 0

Посилено відповідальність за невиконання гарантій «солдатів» організацій, установ

24.12.15
З 26.11.2015 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення встановлених законом гарантій працівникам, призваним на військову службу» від 03.11.2015 р. № 734-VIII. За які порушення посилена відповідальність та якою вона є на сьогодні?

Автор: Коновалова Олена, заступник директора Департаменту — начальник відділу з питань трудових відносин Державної служби України з питань праці

Чинним законодавством установлені певні гарантії та пільги для працівників, які залучаються до виконання обов’язків, передбаченихзаконами України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII (далі — Закон № 2232), «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.91 р. № 1975-XII (далі — Закон № 1975)«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 р. № 3543-XII.

Частина 2 ст. 39 Закону № 2232 у визначенні кола гарантій і пільг таким працівникам відсилає нас до положень ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Згідно з цією статтею за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада та компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали під час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягали звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігають місце роботи, посаду та їм компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали до призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Виплата зазначених вище компенсацій з бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Держбюджету України в порядку, визначеному КМУ. На сьогодні цей порядок затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 р. № 105.

Зазначені гарантії зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші пошкодження здоров’я) і перебувають на лікуванні в медичних закладах, а також потрапили в полон або визнані безвісти зниклими, на строк до дня, наступного за днем їх узяття на військовий облік в районних (міських) військовий комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі її закінчення або лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісти зниклими або до дня оголошення судом їх померлими.

Таким чином, на роботодавця покладається обов’язок щодо строковиків, мобілізованих працівників, працівників, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі тих, які до укладення контракту були мобілізованими, зберегти місце роботи, посаду та середній заробіток.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення встановлених законом гарантій працівникам, призваним на військову службу» від 03.11.2015 р. № 734-VIII (далі — Закон № 734) посилив відповідальність роботодавців за незбереження перелічених вище гарантій. Цей Закон набув чинності з 26.11.2015 р. (опублікований у виданні «Голос України» від 25.11.2015 р.).

До набуття чинності Законом № 734 у разі, якщо роботодавець не виконував такі зобов’язання, а саме не зберігав місце роботи, не нараховував середній заробіток, таке правопорушення розцінювалося як «інше порушення законодавства про працю», з відповідним покаранням:

— на юридичних осіб — порушників — згідно зі ст. 265 КЗпП штраф у розмірі мінімальної заробітної плати (далі — МЗП);

— на посадових осіб роботодавця-порушника — згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) адмінштраф у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 грн.). За повторне порушення протягом року — адмінштраф у розмірі від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 5100 грн.).

Законом № 734 такі штрафи збільшено, причому той, який накладається на юридичну особу, значно зріс.

Так, згідно зі змінами, унесеними до ст. 265 КЗпП, невиконання гарантій щодо «солдат» підприємств, установ, організацій тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 МЗП, установленої законом на момент виявлення правопорушення, за кожного працівника, стосовно якого вчинено порушення.

Зазначений штраф накладається Державною службою України з питань праці в порядку, встановленому КМУ. Нині такий порядок не затверджений і перебуває на погодженні з відповідними державними органами. Тому поки що такими штрафами перейматися не слід. Але все ж таки ми б не радили вчиняти ці правопорушення, оскільки розмір штрафів доволі значний.

У свою чергу, збільшився і нижній поріг адмінштрафу. Згідно із Законом № 734 адмінштраф у такій ситуації накладатиметься в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн.). За повторне порушення протягом року адмінштраф залишився тим самим — від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 5100 грн.).

Адмінштраф можуть накладати працівники держслужби з праці тільки через суд.

Що стосується альтернативної служби, то тут необхідно зазначити таке.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1975 за громадянином, який проходить альтернативну службу, зберігається попередня робота (посада), яку він виконував (обіймав) до направлення на службу, а у разі її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Він також користується виключним правом залишитися на роботі в разі скорочення чисельності або штату працівників упродовж двох років з дня звільнення з альтернативної служби.

Інакше кажучи, при прийнятті працівника на альтернативну службу його потрібно звільнити на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП.

Однак згодом, після закінчення альтернативної служби, колишній роботодавець зобов’язаний узяти його назад до себе на роботу. Якщо цього він не зробить, це також може бути розцінено як порушення гарантій такого працівника та за це на роботодавця і його посадових осіб можуть бути накладені зазначені вище штрафи.

Слід мати на увазі: якщо був факт нарахування середнього заробітку «солдатам» установи, організації, підприємства, але його не було виплачено, то таке правопорушення класифікується як порушення, що спричинило порушення строків виплати таких сум. За таке правопорушення може бути накладений адмінштраф згідно зі ст. 41 КУпАП (від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). У особливо злісних випадках керівник установи, організації, підприємства за безпідставну навмисну невиплату зарплати, стипендії, пенсії або іншої встановленої законом виплати громадянам більш ніж на один місяць може бути притягнутий до кримінальної відповідальності (штраф від 8500 до 17000 грн., виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років згідно зі ст. 175 Кримінального кодексу України).

На закінчення хотілося б підкреслити таке: якщо порушення роботодавцем гарантій і пільг для «солдат» підприємств, організацій, установ, усунуто ним самостійно, а саме: наказ про звільнення скасований, здійснена виплата заробітної плати, то, на нашу думку, повинен розглядатися варіант звільнення суб’єкта господарювання та його посадових осіб від відповідальності.



Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це
загрузка...
Коментарі (0)