План рахунків та регістри
Вчиться у всіх — не наслідуйте нікого.
М. Горький
У попередній статті ми дізналися про джерела існування підприємств та дослідили нюанси, пов’язані із поняттям капіталу. Зовсім трохи ми зачепили рахунки бухгалтерського обліку, не понурюючись у це. Зараз саме час освіжити у пам’яті, те, що може ніколи й не знали. Отже, повернемося до плану рахунків та способів організації бухгалтерського обліку у комунальних неприбуткових організаціях.
Як вже багато, хто з вас, знає госпрозрахункові підприємства використовують інший план рахунків ніж суб’єкти державного сектору. Продивляючись публікації в Інтернеті, можна побачити знов чисельні посилання на нормативно-правові акти та наполегливе фіксування на обов’язковості їх застосування всіма. Така традиція повелася у видань бюджетного толку, що все, що є у законодавстві, — обов’язкове і не має виключень. Давайте розберемося і розвіємо міфи.
Перше, з чого потрібно починати, — це здоровий глузд! Так, це вважається дивним, але можливим. Бухгалтерський облік має свої традиції та освячені історією принципи. Вони виникли тому, що, не зважаючи на часи, господарські операції у своєї сутті не змінилися. Борги залишилися боргами, обмін речей обміном, незалежно від того чи відбувається він, сидячі на коні або натискаючи на сенсорні екрани пристроїв. Такі освячені традиції й знайшли своє відображення у тому, що зараз називається стандартами і принципами бухгалтерського обліку. А кожна держава регулює ці традиції відповідно до її культури та звичаїв.
Одним з головних принципів бухгалтерського обліку є
метод нарахування. Саме він складає базу для всього бухгалтерського обліку у розвинутому світі. Вдосконалюючи або адаптуючи цей метод, держава регулює бухгалтерський облік своїм законодавством. В Україні головним нормативно-правовим актом у сфері бухгалтерського обліку є
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі будемо згадувати його як Закон про бухоблік). Будь-які інші підзаконні акти, накази, інструкції
не можуть суперечити йому, а у разі коли таке відбувається, то Закон має вищу юридичну силу.
Цей Закон постулює головну мету бухгалтерського обліку в Україні, кажучи наступне: “Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є
надання користувачам для прийняття рішень
повної,
правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства”. В ньому можна побачити й згаданий вище принцип
нарахування, а також принцип
превалювання сутності над формою. І тут треба зробити паузу, перечитати те, що виділено, та усвідомити це раз на все життя. Бухгалтер повинен надати інформацію, якій можна вірити, а ні так, як сказали десь в якомусь органі. Ця інформація повинна повністю розкривати фінансовий стан і результати діяльності підприємства. А ось принципи бухгалтерського обліку визначають способи, якими ця інформацію буде отримана. Звертаю вашу увагу саме на
превалювання сутності над формою, а також ще на принципи, визначенні міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Тому в Україні можна побачити, якщо добре дивитися, зміну парадигми
з інструкцій до рекомендацій, що відповідає міжнародній практиці. Так, поки що ми не побороли це у бюджетній сфері, де панує, де-факто, радянська ідеологія, але і такі кроки відбудуться, інакше нам нема чого робити на міжнародній арені у сучасному світі.
Отже, бухгалтерський принцип в України ґрунтується на Законі про бухоблік і складається з принципів, викладених у ньому та положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. У зв’язку з тим, що стандарти надають певну свободу у виборі принципів обліку окремих об’єктів, виникає необхідність у їх вірному застосуванні. Вирішення цього питання покладено на Методологічну раду Міністерства фінансів, які і видає методичні рекомендації. Слід відрізняти рекомендації від інструкцій: рекомендації розповідають про те, як
можна роботи, інструкції — як
треба. Але застосування вимог деяких інструкцій залежить від того, чи
обрали ви її для застосування. Саме з цієї позиції треба розглядати все те, про що піде мова далі.
План рахунків у бухгалтерському обліку є найвищим рівнем групування однорідних об’єктів обліку. За його допомогою здійснюється своєрідний синтез показників однорідних речей. Для найкращого розуміння його сутті та мети допоможе алюзія на кишеню. Скільки з нас знаходили кошти у кишенях речей у період міжсезоння? Всім відома ситуація. А уявіть, що десь є запис, в якому відображено кількість грошей по всіх ваших кишенях. І у разі нестачі їх у вас, ви можете взяти їх з іншою, тобто перекласти з однієї до другої. А зараз додайте до них ще і кишені всіх членів родини та переміщення грошей між ними. В цій фантазії викладений весь бухгалтерській облік. Хто взяв мої кошти? В моїх кишенях є стільки, проте дещо треба покласти дитині, бо вона не поїсть у школі.
Кожна окрема кишеня — це об’єкт аналітичного обліку, а всі гроші у моїх кишенях є синтезованим і підсумованим показником, тобто рахунком бухгалтерського обліку, а готівка в кишенях і гаманці, кошти на банківських картках та позичені сусідці створюють клас однорідних об’єктів, які ми називаємо коштами взагалі.
В Україні такий рівень групування є стандартизованим, тобто є плани рахунків для різних видів суб’єктів господарської діяльності, затверджений на рівні держави. Медичні заклади, які стали комунальними неприбутковими підприємствами, повинні застосовувати план рахунків, розроблений для госпрозрахункових підприємств. Проте, і тут, в них є вибір. Основним планом рахунків є
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291; а його молодшим братом —
Спрощений план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 року № 186. Загальний план рахунків може застосовуватися всіма госпрозрахунковими підприємствами, а спрощений — тими, хто відповідає критеріям мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств, а також підприємств, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства. Загальний план рахунків більш деталізований та, на мою думку, зручнішій, проте маленькі медичні заклади можуть знайти переваги у спрощеному. Вибір завжди за вами, але у цій серії статей ми будемо використовувати загальний.
Незважаючи на обраний підприємством план, важливим є те, що сьогодні кожних з них є
двозначним, і це є достатнім рівнем групування для складання фінансової звітності. Перша цифра у коді рахунку визначає клас, а друга — рахунок у середині класу, разом вони утворюють код синтетичного рахунку. І тут виникає наболіле питання про субрахунки, з якими всі носяться як скажені з блохами. Субрахунок є першим рівнем аналітичного обліку і
необов’язковий для застосування. Плодити чи не плодити субрахунки — виключно справа організації бухгалтерського обліку кожного окремого підприємства. На практиці, коли треба визначитися із суттю операції, міркують категорією субрахунків та використовують їх при автоматизованому обліку. У разі ручного обліку, зручнішим буде міркувати рахунками і субрахунками, а записи робити виключно рахунками.
Щодо субрахунків загалом, повторююсь, що їх утворення і використання визначає само підприємство. Тобто, навіть тут, у нього
є вибір:
не використовувати, або
використовувати типові, чи
розроблені самим підприємством, виходячи від його потреб. Не вірити? Давайте подивимось у наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291: “
Субрахунки до синтетичних рахунків уводяться підприємствами самостійно виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності”. Якщо підприємство вирішило використовувати субрахунки, але не змогло розробити їх разом з правилами кореспонденції, то на допомогу може прийти Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена тим самим наказом, що і план рахунків. Як її використовувати? Є два способи: перший — простий, другий — для асів бухгалтерської справи. Простий передбачає просте застосування самої інструкції під час відображення господарської операції, а складний — розробку на її підстави власної інструкції та субрахунків, виходячи від потреб підприємства з управління, контролю і аналізу. Перейдемо до перших підсумків та розвіювань міфів.
По-перше, комунальні підприємства
мають вибір серед двох планів рахунків, де перший є більш детальним та зручнішим, а другий — простішим і практичним для маленьких підприємств.
По-друге, кожен з планів складається з
двозначних рахунків, що є достатнім для складання фінансової звітності.
По-третє, підприємство
само обирає систему субрахунків. Субрахунки першого рівня є
початком аналітичного обліку, а їх використання залежить від рішення підприємства, виходячи з потреб управління, контролю і аналізу.
Четверте, використання Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій залежить від того, чи вибрало підприємство використовувати субрахунки і які саме. Якщо підприємство обрало використовувати субрахунки, наведені у інструкції, то воно зобов’язано використовувати її. Ця вимога виникає не з того, що є така інструкція, а з того, в ній розроблені субрахунки, до яких потрібні певні правила використання.
Залишилося останнє питання, пов’язане з планом рахунків. Воно полягає у том, як зафіксувати зроблений вибір. Такий вибір фіксується у накази про облікову політику. Слід також зауважити, що обраний шлях повинен бути поміркованим, оскільки бухгалтерський облік ґрунтується ще на принципі послідовності — постійного (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.
Думаю, що зараз багато чого стало зрозумілим, але перед тим, як рухатися далі, дозволю собі як практику рекомендацію. Визначитися до якого виду підприємства ви належите можна за допомогою частини другої статті 2 Закону про бухоблік. Тим, хто вагається, раджу перевірити та переконатися у правдивості наведеного, прочитавши загадане мною законодавство. І практична порада: обирайте загальний план, навіть якщо ви є малесенькими, так як ніхто не знає куди далі заведе нас медична реформа. Міркуйте і використовуйте субрахунки з Інструкції, оскільки там вже вирішено багато питань та є можливість перевірити коректність проведення. А ось власне проведення у разі неавтоматизованого обліку краще робити, використовуючи виключно синтетичні рахунки та журнал-ордерну систему, про що і піде мова далі.