Чи буде дебіторська заборгованість якщо є витрати майбутніх періодів
Додано: 09 червня 2026, 09:39
щодо запитання про аналогію витрат майбутніх періодів (далі — ВМП) з доходами майбутніх періодів.
Після аналізу чинного законодавства є не дійшов до висновку їхньої повної аналогії.
Безумовно ВМП — активи, проте активи не є антонімом до зобовʼязань. Як відомо активи є ресурсами, що контролюються субʼєктом державного сектору, проте активи можуть мати різну природу. Сучасний поділ виділяє нефінансові та фінансові активи, ВМП за планом рахунків віднесені до фінансових активів, але одночасно відокремлені від дебіторської заборгованості.
Порядком бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ (Наказ Мінфіну 1541 від 02.04.2014), який ще чинний, ВМП не віднесено до дебіторської заборгованості.
З економічної сутності вони не є дебіторською заборгованістю, оскільки мають специфіку щодо права вимоги, а також обмежений термін "придатності". В звичайному житті прикладом таких витрат є квиток в кіно або проїзний. Такий документ діє лише певний період, протягом якого власник може ним не скористуватися, по завершенню періоду у нього зникає право вимоги. Витратами квіток стане, коли сеанс фільму закінчиться, або коли термін проїзного мине. Це істотно відокремлює такі активи від дебіторської заборгованості.
Також, у разі відмови від такого активу, якщо таке передбачено договором, то тільки тоді такий актив перетворюється в дебіторську заборгованість на суму залишку права на дату відмови або на дату наступного періоду. Що ще раз підтверджує, що ВМП не є дебіторською заборгованістю постачальників у звичайному розумінні.
Ототожнювання типу "оплата відбувається наперед", не можна вважати попередньою платою (авансом), оскільки з моменту отримання такого активу, контроль за ним існує виключно у субʼєкта державного сектору. При цьому право вимоги зменшується кожного дня і від початку відома кінцева дата, коли таке право остаточно зникне.
Враховуючи наведене, не існує жодних підстав для відображення таких активів у складі дебіторської заборгованості, якщо такий актив знаходиться в експлуатації. Єдина мета наявності такого активу, це своєчасне визнання витрат, тобто в період їхнього фактичного понесення (з місяця у місяць), що відповідає вимогам іншим стандартам.
Коротко: ВМП не регулюється як окрема категорія, окрім як звичайний актив. Щодо позиції казначейства і вимог щодо відображення у складі форми 7, то така позиція не має законодавчого підґрунтя. Додаток 17 теж вважається дискусійним, оскільки він про дебіторську і кредиторську заборгованість, до складу якої ВМП не належать.
Олексій Іванніков
Із коментаря до поста в фейсбуці
Після аналізу чинного законодавства є не дійшов до висновку їхньої повної аналогії.
Безумовно ВМП — активи, проте активи не є антонімом до зобовʼязань. Як відомо активи є ресурсами, що контролюються субʼєктом державного сектору, проте активи можуть мати різну природу. Сучасний поділ виділяє нефінансові та фінансові активи, ВМП за планом рахунків віднесені до фінансових активів, але одночасно відокремлені від дебіторської заборгованості.
Порядком бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ (Наказ Мінфіну 1541 від 02.04.2014), який ще чинний, ВМП не віднесено до дебіторської заборгованості.
З економічної сутності вони не є дебіторською заборгованістю, оскільки мають специфіку щодо права вимоги, а також обмежений термін "придатності". В звичайному житті прикладом таких витрат є квиток в кіно або проїзний. Такий документ діє лише певний період, протягом якого власник може ним не скористуватися, по завершенню періоду у нього зникає право вимоги. Витратами квіток стане, коли сеанс фільму закінчиться, або коли термін проїзного мине. Це істотно відокремлює такі активи від дебіторської заборгованості.
Також, у разі відмови від такого активу, якщо таке передбачено договором, то тільки тоді такий актив перетворюється в дебіторську заборгованість на суму залишку права на дату відмови або на дату наступного періоду. Що ще раз підтверджує, що ВМП не є дебіторською заборгованістю постачальників у звичайному розумінні.
Ототожнювання типу "оплата відбувається наперед", не можна вважати попередньою платою (авансом), оскільки з моменту отримання такого активу, контроль за ним існує виключно у субʼєкта державного сектору. При цьому право вимоги зменшується кожного дня і від початку відома кінцева дата, коли таке право остаточно зникне.
Враховуючи наведене, не існує жодних підстав для відображення таких активів у складі дебіторської заборгованості, якщо такий актив знаходиться в експлуатації. Єдина мета наявності такого активу, це своєчасне визнання витрат, тобто в період їхнього фактичного понесення (з місяця у місяць), що відповідає вимогам іншим стандартам.
Коротко: ВМП не регулюється як окрема категорія, окрім як звичайний актив. Щодо позиції казначейства і вимог щодо відображення у складі форми 7, то така позиція не має законодавчого підґрунтя. Додаток 17 теж вважається дискусійним, оскільки він про дебіторську і кредиторську заборгованість, до складу якої ВМП не належать.
Олексій Іванніков
Із коментаря до поста в фейсбуці