5244 0

Мінсоцполітики - щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням

Обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266, зі змінами.

З метою надання практичної допомоги органам фондів соціального страхування та роботодавцям у застосуванні норм Порядку для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, допомоги по тимчасовій втраті працездатності та відповідно до абзацу другого пункту 34 Порядку Міністерством розроблені та затверджені умовні приклади обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, що сприятиме спрощенню практичного застосування розрахунку страхових виплат за видами соціального страхування відповідно до Порядку.

У прикладі 4 розділу III "Для розрахунку виплат для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця" вищезазначеного наказу наведено алгоритм застосування обмежувальної норми (максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) під час розрахунку матеріального забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

Згідно з частиною другою статті 24 та частиною другою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 р. N 1105-XIV сума відповідної допомоги у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування.

Тобто зазначеним Законом на сьогодні конкретно не визначено, за який місяць (останній місяць розрахункового періоду, місяць настання страхового випадку або місяць, за який нараховується відповідна допомога) застосовується розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску як обмеження суми допомоги, але зазначається, що з цієї бази нарахування сплачувалися (а не сплачуються) внески до страхового фонду.

Відповідно пунктом 4 Порядку встановлено, що середньоденна заробітна плата не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44).

Аналогічний підхід до застосування обмеження використано при розрахунку суми страхової виплати у вищезазначеному прикладі 4.

Принагідно повідомляємо, що з метою вдосконалення норм Порядку, які потребують уточнення, Мінсоцполітики опрацьовує проект відповідного нормативно-правового акта.

У прикладі 6 цього розділу наведено алгоритм розрахунку розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 3 Порядку середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.

Підпунктом 3 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. N 449, передбачено, що якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Крім того, згідно з пунктом 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Особливості обліку та відображення фонду оплати праці визначені в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. N 5. Згідно з підпунктом 1.6.2 Інструкції, якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Таким чином, законодавчо визначено період відображення фонду оплати праці у первинному документі бухгалтерського обліку, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.

Отже, при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат може включатися лише заробіток, з якого у розрахунковому періоді сплачено страхові внески (єдиний внесок) до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який підлягає діленню на календарні дні перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Лист Мінсоцполітики від 03.12.2015 р. N 1837/18/93-15



загрузка...
Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це
Коментарі (0)