3161 0

ДФСУ відповідає на питання, обчислення та сплата плати за землю

Нещодавно Державною фіскальною службою України спільно із журналом «Вісник. Право знати все про податки і збори» було проведено «гарячу» телефонну лінію на тему «ОБЧИСЛЕННЯ ТА СПЛАТА ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ». На запитання платників відповідала заступник начальника управління місцевих податків і зборів, плати за землю — начальник відділу плати за землю з юридичних осіб та місцевих податків і зборів Департаменту оподаткування юридичних осіб Державної фіскальної служби України Інна ЛИТВИН.

Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час проведення телефонної лінії.

 

Затвердження нової нормативної грошової оцінки

1. Міською радою у 2014 р. прийнято рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до вимог рішення вона набрала чинності з 01.07.2015 р. Чи потрібно платнику земельного податку подавати уточнюючу декларацію з плати за землю на 2015 р.? 

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003 р. № 1378-IV «Про оцінку земель» (далі — Закон № 1378), відповідно до абзацу п’ятого ст. 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. 

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 Закону № 1378).

Відповідно до Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон № 280) акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. При поданні першої декларації (фактичний початок діяльності як платника плати за землю) разом з нею надається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

На цей час витяг з технічної документації щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки надають територіальні органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Таким чином, рішення міської ради є обов’язковим для виконання, і суб’єкту господарювання потрібно подати уточнюючу декларацію з плати за землю та розрахувати суму земельного податку виходячи з нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

 

Подання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки

2. Чи можна подати довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки разом з податковою декларацією з плати за землю в електронному вигляді?

Форматом (стандарт) податкової декларації з плати за землю (земельного податку та орендної плати державної та комунальної власності) передбачено подання в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку податкової декларації, додатка 1 до податкової декларації «Відомості про наявні земельні ділянки» та додатка 2 до податкової декларації «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок».

При цьому формат (стандарт) довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в електронному вигляді відсутній.

Отже, платники плати за землю мають надавати довідки (витяги) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки на паперових носіях до органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки.

 

Обчислення плати за землю для ОСББ

3. Який порядок визначення плати за землю об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків?

Плата за землю — це обов’язковий платіж, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Платниками податку згідно зі ст. 269 цього Кодексу є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (ст. 288 Податкового кодексу). Плата за землю сплачується з дня виникнення права власності або права користування.

Відповідно до ст. 82 Земельного кодексу України (далі — Земельний кодекс) юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ст. 92 Земельного кодексу).

Співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, також можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 42 Земельного кодексу).

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу).

Тобто ОСББ можуть бути власниками земельних ділянок, постійними користувачами або орендарями земельних ділянок державної чи комунальної власності.

Власники земельних ділянок та постійні користувачі є платниками земельного податку. Земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, належать згідно зі ст. 38 Земельного кодексу до земель житлової та громадської забудови. У 2015 р. сума земельного податку для ОСББ розраховується за ставкою 3% від суми земельного податку, обчисленого за повною ставкою, встановленою для земель населених пунктів з урахуванням коефіцієнта індексації 1,249 згідно з нормами ст. 289 Податкового кодексу, якщо місцевою радою не прийнято відповідне рішення і не визначено інші ставки земельного податку.

Орендну плату ОСББ повинні сплачувати згідно з умовами договору оренди, укладеного з відповідною місцевою радою.

 

Сплата земельного податку платниками єдиного податку третьої групи

4. Чи звільняються юридичні особи — платники єдиного податку третьої групи від сплати податку на майно (в частині земельного податку)?

Перелік податків і зборів, від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з яких звільняються платники єдиного податку, наведено у п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу. Зокрема, юридичні особи — платники єдиного податку третьої групи не є платниками податку на майно (в частині земельного податку), але за умови, що земельні ділянки використовуються для провадження господарської діяльності.

Розглянемо детальніше питання стосовно платників земельного податку і, зокрема, у яких суб’єктів господарювання виникає обов’язок сплачувати саме земельний податок.

Як зазначено у ст. 269 Податкового кодексу, платниками земельного податку є власники земельних ділянок та постійні користувачі. Тобто суб’єкти господарювання є платниками земельного податку у разі, якщо мають земельні ділянки у власності або у постійному користуванні.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу застосовувати спрощену систему оподаткування і бути платниками третьої групи мають право суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. Водночас права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності згідно зі ст. 92 Земельного кодексу набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Крім того, пп. 291.5.5 ст. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу зазначено: не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%.

Пунктом 287.1 ст. 287 цього Кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, у суб’єктів господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування, обов’язок сплачувати земельний податок або право на звільнення від його сплати настає з дня виникнення права власності на земельну ділянку.

Слід нагадати, що право користування земельною ділянкою може виникати також на умовах оренди. При цьому звільнення від сплати орендної плати чинним законодавством не передбачено.

 

Відповідальність за неподання податкової декларації у разі зміни бази оподаткування

5. Яку відповідальність передбачено чинним законодавством за неподання суб’єктом господарювання податкової декларації з плати за землю у визначений Податковим кодексом термін у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки?

Відповідно до п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу у разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Власники та землекористувачі земельних ділянок сплачують податкове зобов’язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу).

Пунктом 49.2 ст. 49 цього Кодексу визначено, що платник податків зобов’язаний за кожний установлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з нормами ст. 47 Податкового кодексу відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть платники податків, а також їх посадові особи.

Так, ст. 120 цього Кодексу передбачено накладання штрафу в розмірі 170 грн. за кожне неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків), а у разі повторного порушення протягом року — 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, якщо платник плати за землю не подав податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зміни об’єкта та/або бази оподаткування, які призвели до збільшення або зменшення податкового зобов’язання з плати за землю, до нього застосовуються санкції відповідно до ст. 120 Податкового кодексу.

 

Рішення про надання пільг прийнято протягом року

6. З якого часу юридична особа звільняється від сплати земельного податку, якщо рішення про надання пільг місцевою радою прийнято протягом року?

Загальні засади встановлення податків і зборів визначено ст. 7 Податкового кодексу, відповідно до якої під час встановлення податку можуть передбачатися пільги та порядок їх застосування.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу).

Повноваження щодо встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку, що сплачується на відповідній території, надано органам місцевого самоврядування.

Пунктом 284.2 ст. 284 Податкового кодексу визначено: у разі якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.

При цьому згідно з пунктами 1, 3 ст. 73 Закону № 280 акти органів місцевого самоврядування є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, якщо рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення пільг зі сплати земельного податку прийнято, то воно є обов’язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами з урахуванням строків, визначених таким рішенням.

 

Користування земельною ділянкою на підставі рішення міської ради

7. Підприємство користується земельною ділянкою на підставі рішення місцевої ради про надання землі в оренду, при цьому договір оренди не оформлено. Чи потрібно в цьому випадку сплачувати земельний податок?

Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 цього Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, оформлений та зареєстрований згідно із законодавством.

Статтею 25 Закону України від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» визначено, що орендар земельної ділянки зобов’язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Таким чином, у суб’єкта господарювання обов’язок сплачувати земельний податок або орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на земельну ділянку.

Водночас використання землі без наявності правовстановлюючих документів є порушенням чинного законодавства.

http://sfs.gov.ua/



загрузка...
Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це
Коментарі (0)