Позиція Мінфіну: сплата земельного податку

На сайті Мінфіну у рамках проведення інформаційно-комунікаційної кампанії з питань впровадження реформи міжбюджетних відносин в рубриці «Місцеві бюджети» створено новий розділ, на яуому можна ознайомитися з позицією Мінфіну з окремих питань.

Так, наприклад...
ПРОПОЗИЦІЯ: На сьогодні поширена практика прийняття податковими органами декларацій по платі за землю без урахування рішень міських рад щодо зміни порядку встановлення річної орендної плати та показників грошової оцінки землі, які діють на відповідній території. Це призводить до втрат бюджету, оскільки сплата суб’єктами господарювання за користування земельними ділянками здійснюється за заниженою вартістю (без врахування рішень міських рад).

Пропонується внести зміни до ст.288.1 Податкового кодексу України та викласти її в наступній редакції «Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки та рішення міської ради щодо встановлення розміру (відсоткової ставки) річної орендної плати та показників грошової оцінки землі, які діють на відповідній території».

ПОЗИЦІЯ МІНФІНУ: Відповідно до статей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають лише з моменту реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 4 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України (за переліком), зокрема право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі».

Отже, виникнення права власності чи користування земельною ділянкою пов’язане із державною реєстрацією відповідного правового акта, на підставі якого таке право надане.

За відсутності державної реєстрації земельна ділянка не може вважатися такою, що знаходиться у власності або є орендованою для особи, яка фактично використовує таку земельну ділянку.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Типовий договір оренди землі затверджено Постановою кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220.

Отже, внесення змін до статті 288 не підтримується, оскільки оподатковуватися орендною платою можуть лише земельні ділянки, які надані в оренду згідно з договорами, укладеними органами місцевого самоврядування у встановленому порядку. Умови щодо перегляду розміру (відсоткової ставки) річної орендної плати та показників грошової оцінки землі, які діють на відповідній території за рішеннями міської ради, можуть передбачатися у такому договорі.

(За матеріалами офіційного сайту Мінфіну http://minfin.kmu.gov.ua/control/uk/pub ... _id=411308)