Частину 2 ст. 171-2 КАСу визнано неконституційною

За поданням Уповноваженого КСУ визнав неконституційними положення частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства (рішення від 08.04.15 р. по справі № 1-6/2015))

За результатами розгляду справи за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституційний Суд рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Нагадаємо, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська звернулась до Конституційного Суду України з клопотанням визнати неконституційними положення частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс), згідно з якими рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

На думку Валерії Лутковської, зазначені положення Кодексу не відповідали вимогам Конституції України, а також обмежували право фізичних та юридичних осіб на апеляційне та касаційне оскарження рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у відповідних справах.

«Відповідно, дискреція законодавця обмежувати право на оскарження судових рішень, яке є однією з гарантій права на судовий захист, не є абсолютною. Обмеження права на оскарження рішень суду є винятком із загального правила і воно повинно мати належне та достатнє виправдання», – йшлося у поданні Омбудсмана України.

У своєму поданні Валерія Лутковська також зазначила, що оскаржуване положення Кодексу виключає можливість оскарження рішень місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

«По-перше, за характером ця категорія спорів є звичайними спорами між фізичною особою та суб’єктом владних повноважень щодо здійснення останнім своїх владних управлінських функцій на основі законодавства. По-друге, судді місцевих загальних судів в більшості не мають рівня кваліфікації суддів Вищого адміністративного суду України. По-третє, вказана категорія адміністративних справ в суді першої інстанції розглядається і вирішується суддею одноособово (частина перша статті 23 Кодексу), у той час як адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше п’яти суддів (частина шоста статті 24 Кодексу)», – переконана Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Таким чином, виключення права оскарження рішень місцевих загальних судів як адміністративних судів у вказаних справах не має належного та достатнього виправдання і, відповідно, порушує вказані складові принципу верховенства права.

(За матеріалами офіційного сайту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/all-news ... lozhennya/)