ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА. ВИКЛИКИ ЧАСУ

Облікова політика в державному секторі — явище відносно нове. Насамперед тому, що до впровадження Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі, в ній не виникало жодної потреби. Всі питання обліку регулювалися чисельними інструкціями і
листами роз’ясненнями, які змішували до купи бюджетний облік з бухгалтерським.

З одного боку, такий синтез уявляється раціональним, оскільки діяльність установ неможлива без бюджетних коштів. Проте, з іншого боку, фокус уваги в цих інструкціях був переміщений з власно господарської діяльності установ до самих цих коштів, що і є основною вадою такого підходу.

Давайте поміркуємо, що є первинним? Невже установи створюються для того, щоб лише витрачати кошти, чи може, все ж, для досягнення певної мети? Не треба бути Сократом, щоб відповісти, що і створення, і подальше утримання, і згадані кошти — все це робиться для
досягнення певної мети у вигляді послуг, які надаються державою своєму населенню.

Процес надання таких послуг суб’єктом державного сектору є його господарською діяльністю, де й виникає потреба в обліку результатів такої діяльності. Тут ми підкралися до бухгалтерського обліку, але що ми скриваємо за цим звичним і простим терміном? Що таке бухгалтерський облік? Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає його як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Перекладемо це на просту мову. Отже, ми маємо справу з процесом виявлення, вимірювання, реєстрації і узагальнення певної інформації. Такий процес існує безперервно допоки існує діяльність, тобто установа, яка має на меті таку діяльність. Істотними складовими цього процесу є виявлення і вимірювання, тобто пошук і підтвердження факту події, а також її оцінка і кваліфікація. Чимось нагадує слідство із збиранням доказів. Вчинення таких слідчих дій, потребує певних повноважень і правил вимірювання, щоб докази не були відхилені, а
також були пов’язані з мотивом.

Виявлення певних фактів потребує повноважень і доступу до документів (інформації), з метою їх подальшої оцінки. Такі повноваження надаються положенням про бухгалтерську службу, або посадовою інструкцією спеціаліста, на якого покладається виконання завдань та
функціональних обов'язків бухгалтерської служби. Своєчасний доступ до документів забезпечується правилами документообігу. Зазначені теми не є метою цієї статті, але деякі раціональні нюанси треба прояснити.

Про Положення про бухгалтерську службу вже написано багато статей, які не має сенсу дублювати. Треба лише зазначити, що основна мета цього документу є визначення структурної одиниці установи та повноважень її працівників. Це розпорядчий документ організаційного
типу, який може змінюватися, залежно від структурних змін установи, таких як створення відділу, його розширення або скорочення, надання певних прав або покладання обов’язків. В державному секторі він базується на Типовому положенні про бухгалтерську службу бюджетної установи та викладається окремим документом, що є доцільним.

Правила або положення про документообіг доцільно викласти окремим документом, оскільки джерелом походження документів є різні підрозділи або працівники установи, які можуть не мати прямої взаємодії із бухгалтерською службою або повного розуміння її роботи.

Погодьтеся, вкрай важко навчити всіх заповнювати або перевіряти документи, особливо увеликих установах із складним рівням функціональної підпорядкованості. Також, такий регулюючий документ може встановлювати перелік і додаткові форми внутрішніх первинних
документів, які у майбутньому стануть підставами для бухгалтерських записів, тобто ті, що складає не бухгалтерія, а складаються для використання неї. Вдалим прикладом є відповідальна особа гаражу, яка збирає шляхові листи, затвердженої внутрішньої форми, від
водіїв, узагальнює їх і передає все в бухгалтерську службу.

Від організаційних моментів перейдемо до правил вимірювання і мотиву. Ці явища пов’язані між собою більше, ніж гадається на перший погляд. Почнемо з метафори мотиву, це і є предметом діяльності установи для досягнення покладеної на неї статутом і законодавством
мети. Господарська діяльність, яку треба вимірювати, виникає внаслідок прагнення до мети, де, в ідеалі, така мета досягається. Для того, щоб щось вимірювати, потрібен деякий еталон, стандарт вимірювання. Такими еталонами, тим, з чим можна щось порівнювати, є Національні
положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі (далі — НПСБОДС). Але будь-який вимірювальний пристрій потребує певних правил і принципів його використання, які цілком залежать від мети його використання.

Сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються установою для ведення бухгалтерського обліку своєї господарської діяльності є обліковою політикою. Така політика визначає єдині правила вимірювання однотипних фактів господарської діяльності, узгоджує їх між собою, а також визначає один метод з переліку передбачених законодавством варіантів.

Облікова політика — це зафіксований вибір у вигляді шаблону методів і принципів, критеріїв і граничних строків або вартісних меж, який буде застосовуватися установою постійно (із року в рік) у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. Зміни в політиці відбуваються у виняткових і обґрунтованих обставинах, внаслідок змін бухгалтерського законодавства, або з метою забезпечення більш достовірного відображення подій в обліку. Такі зміни застосовуються, як правило, з початку року.

Облікова політика не визначає планові показники і не визначається ними, не залежить від кошторису або бюджетного законодавства, специфіки руху або виду коштів. Бюджетний облік і звітність не є складовою облікової політики. На рівні чинного законодавства фінансова
звітність чітко відокремлена від бюджетної (різні накази про затвердження і співставлення показників). Перша складається на підставі даних бухгалтерського обліку, які ґрунтуються на методі нарахування, обліковій політиці і НПСБОДС; друга — на вимогах чинного бюджетного законодавства і касовому методі.

Куди ж без “двадцять год в бухгалтерії” і “десять років у казні”?! Ми ще спостерігаємо цікаві спроби порівнювати показники фінансової звітності з показниками бюджетної і навпаки. Нажаль, деякі досі не розуміють різниці між нараховано і сплачено! Було б так із зарплатою,
яку б лише нараховували і не виплачували, — відчули б і зрозуміли цю різницю назавжди… Звісно, існує бухоблік бюджету, але стаття не про це. Нас цікавить той облік, який ведуть розпорядники, і лише про нього ми будемо розмовляти далі.

Повернемося до облікової політики. Методичні рекомендації з неї написані стилем, більш схожим на інструкцію, а наданий приклад положення дивує своїм обсягом в шість пунктів. Це можна зрозуміти, бо складені вони були ще за часів до впровадження всіх НСПБОДС та
відсутності накопиченого досвіду практичного їх застосування.

Більш невдалим, на мою думку, здається припис: “Облікова політика може враховувати галузеві особливості діяльності суб'єкта державного сектору”. Галузева особливість діяльності є особливістю господарської діяльності, а отже повинна бути врахована під час формування
облікової політики або внесення до неї змін. Є ті, хто використовують продукти харчування, а є ті, для кого вкрай важливим є бензин. Що те, що інше, — це запаси, але яка між ними суттєва різниця для деяких суб’єктів державного сектору. Предмет і мета діяльності установи
розповідає нам про її наявні та ймовірні активи, облік яких потребує впорядкування.Висновок-порада: перед формуванням облікової політики або внесенням змін до неї доцільним є визначити склад умовно постійних активів, їхні видів, а також пріоритетність їх закупівлі і витрачання. Всебічно врахуйте специфіку вашої господарської діяльності, які ланки потребують більш деталізованого контролю і аналізу, а в яких сьогодні існує зайві деталі.

Дитячому садку не треба обліковувати цвяхи за їхніми деталізованими видами, достатньо узагальненого обліку. Установам з транспортним парком потрібен деталізований облік запчастин і пального. Є речі, які відносно не псуються, що не відноситься до більшості продуктів харчування, які треба своєчасно використати. Такі питання, тобто розуміння і аналіз власної господарської діяльності є початком вдалої облікової політики.

В наступних трьох статтях ми детально розглянемо складові елементи облікової політики з прикладами. Чекайте на продовження, на горішки для білочки.

Домашнє завдання: дослухатися до поради і проаналізувати діяльність вашої установи, визначити склад запасів, які з них є критичними для вашої установи, а які ні.

Використаний у статті матеріал, рекомендований для подальшого читання:
1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 № 59
3. Методичні рекомендації щодо облікової політики суб'єкта державного сектору
З повагою до професії і тих, хто її любить,
Олексій ІВАННІКОВ, регалії опустимо,
23.01.2025