Додаткова відпустка за роботу за екраном комп’ютера

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 76 КЗпП щорічні додаткові відпустки надаються працівникам, зокрема за особливий характер праці.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України “Про відпустки” (далі – Закон) щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, – тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290 затверджено Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (далі – Список).

Згідно з пунктом 58 розділу XXII “Загальні професії за всіма галузями господарства” Списку працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими нормативно-правовими актами, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів.

Основною умовою для визначення права працівників на відповідну відпустку є безпосередня зайнятість працівників на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах не менш як половину тривалості робочого дня.

Частиною другою статті 8 Закону визначено, що конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку застосування Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 р. № 16, додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.

Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем).

Оскільки законодавством не визначено, у якій спосіб здійснюється облік на роботах з особливим характером праці, підприємство самостійно приймає рішення щодо ведення такого обліку.