Закупівлі товарів із підтвердженим рівнем локалізації виробництва

Тетяна Руденко, адвокат у сфері захисту економічної конкуренції, публічних закупівель

Процедури публічних закупівель для певних груп відбуваються, враховуючи умови та особливості щодо підтвердження локалізації їх виробництва, які встановлені у п. 6-1 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі». 

Порядок підтвердження ступеня локалізації виробництва затверджено постановою Кабміну від 02.08.2022 № 861 «Порядок підтвердження ступеня локалізації виробництва товару та здійснення моніторингу дотримання вимог щодо ступеня локалізації виробництва предметів закупівлі, внесених до переліку товарів, що є предметом закупівлі, з підтвердженим ступенем локалізації виробництва».

Як замовнику визначити, чи потрібно у тендерній документації встановити вимоги до підтвердження рівня локалізації і які саме? Останнім часом дуже багато таких запитань.

Законом про публічні закупівлі передбачено у 2023 році підтверджений ступінь локалізації — не менше 15 %.

Передусім необхідно порівняти вартість предмета закупівлі із пороговим значенням, що встановлене у п. 6-1 Розділу Х Закону про публічні закупівлі. Якщо очікувана вартість предмета закупівлі менше ніж 200 000 грн, підтвердження локалізації не потрібно.

Якщо очікувана вартість 200 000 грн та вище, необхідно встановити, чи включено товар, що є предметом закупівлі, до переліку в п. 6-1  Розділу Х Закону. 

До переліку товарів, щодо яких застосовується локалізація, включено низку товарів машинобудівної галузі. Звернімо увагу, що вказані винятково їх найменування, без прив’язки до кодів Єдиного закупівельного словника. Водночас предметом закупівлі є виріб, а не його частина. 

Не має значення спосіб закупівлі — відкриті торги чи прямий договір без застосування ЕСЗ. (Повертаючись до актуальної теми, зауважу, що закупівля із застосуванням електронного каталогу радикально вирішує для замовника цю проблему. Постачальники всі перевірені, товар теж). 

Перелік товарів із підтвердженим ступенем локалізації оприлюднюється на вебпорталі та офіційному вебсайті Мінекономіки. 

Заявка про внесення товару до переліку товарів з підтвердженим ступенем локалізації подається виробником разом із калькуляцією собівартості за затвердженою порядком формою.

Учасник, з яким укладено договір про закупівлю, одночасно з передачею товару надає замовнику підготовлену виробником товару фактичну калькуляцію собівартості такого товару, що оприлюднюється замовником в електронній системі закупівель разом із звітом про виконання договору про закупівлю.

Якщо предметом закупівлі є роботи чи послуги і виконання таких робіт чи надання послуг передбачає набуття замовником у власність товарів, визначених п. 6-1 Розділу Х Закону про публічні закупівлі, процедури закупівлі таких робіт чи послуг здійснюються з урахуванням вимог по локалізації до таких товарів. Варто врахувати, що у такому разі орієнтуються на очікувану вартість закупівлі, а не на вартість товару, набуття у власність якого передбачається у результаті.

Щодо закупівель, до яких можуть застосовуватися винятки. 

Відповідно до п. 6-1 Розділу Х Закону про публічні закупівлі, цей пункт не застосовується до закупівель, які підпадають під дію положень Закону України «Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі», а також положень про державні закупівлі інших міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, «Порядком підтвердження ступеня локалізації виробництва товару та здійснення моніторингу дотримання вимог щодо ступеня локалізації виробництва предметів закупівлі, внесених до переліку товарів, що є предметом закупівлі, з підтвердженим ступенем локалізації виробництва», затвердженого постановою Кабміну від 02.08.2022 № 861 визначено, що дія цього Порядку не застосовується до закупівель товарів, вартість яких дорівнює або перевищує суми, зазначені в Угоді про державні закупівлі, укладеній 15 квітня 1994 р. у м. Марракеші, із змінами, внесеними Протоколом про внесення змін до Угоди про державні закупівлі, вчиненим 30 березня 2012 р. у м. Женеві, а також положеннях про державні закупівлі інших міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема угодах про вільну торгівлю, в гривневому еквіваленті на дату закупівлі і країною походження яких є країни, з якими Україна уклала такі угоди, та країни, які є учасниками Угоди про державні закупівлі, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі», що підтверджується сертифікатом про походження товару.

Перелік країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю, а також перелік країн, які є учасниками Угоди про державні закупівлі, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі», публікується на офіційному вебсайті Мінекономіки.

ТЕКСТИ УГОД СОТ 

ЧИННІ РЕГІОНАЛЬНІ ТОРГОВЕЛЬНІ УГОДИ

СПІВРОБІТНИЦТВО МІЖ УКРАЇНОЮ ТА СПОЛУЧЕНИМ КОРОЛІВСТВОМ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ І ПІВНІЧНОЇ ІРЛАНДІЇ

Якщо вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує вказані у відповідних угодах вартісні межі, то для товарів, що походять із однієї з країн, з якими укладено такі угоди, вимоги щодо підтвердження ступеню локалізації не застосовуються.

Вартісні межі визначаються в СПЗ або в євро (СПЗ — спеціальні права запозичення, на 2023 рік встановлено курс 1 СПЗ =37,8442 грн).

Щоб встановити, чи підпадає певна закупівля під можливий виняток, замовник бере до уваги такі параметри як 

• предмет закупівлі (товари/ послуги чи роботи), 
• очікувана вартість закупівлі та власний статус (центральні урядові органи, інші органи влади, інші установи, підприємства організації). 

Індикативні переліки замовників кожної вказаної групи наведено в додатках 1-3 додатку І додатку А Протоколу про внесення змін до Угоди про державні закупівлі.

Для прикладу, вказаним Протоколом визначено наступні вартісні пороги для різних замовників.

Замовник порівнює очікувану вартість закупівлі з порогами у міжнародних угодах (у гривневому еквіваленті на дату закупівлі). У разі, якщо закупівля підпадає під виняток, встановлений п. 6-1 Розділу Х Закону про публічні закупівлі та Порядком, встановлює у тендерній документації відповідні вимоги. Тобто, якщо учасник пропонує товар  походженням із однієї з відповідних країн, то ним надається сертифікат походження товару або інший підтвердний документ.

Визначення терміну «країна походження товару» наводиться у ст. 36 Митного кодексу України, а саме: країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України у разі, якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями ст. 40.

Стаття 43 Митного кодексу України встановлює перелік документів, які підтверджують країну походження товару. До них належать:

1) Сертифікат про походження товару.

Сертифікат про походження товару — це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

2) Засвідчена декларація про походження товару.

Засвідчена декларація про походження товару — це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

3) Декларація про походження товару.

Декларація про походження товару — це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

4) Сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про регіональне найменування товару — це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

Що стосується інших винятків щодо ступеню локалізації виробництва товару, п. 3 Особливостей передбачено, що положення п. 6-1 розділу X  Закону про публічні закупівлі не застосовуються замовниками у разі здійснення замовником закупівлі товару для потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів на їх запит з подальшою передачею таких товарів на облік запитувача.

Цим же пунктом було передбачено, що положення п. 6-1 розділу X  Закону про публічні закупівлі не застосовуються також під час закупівлі товарів, що включені до переліку, затвердженого постановою Кабміну від 20.03.2020 № 224.

Проте, враховуючи втрату чинності постановою № 224, при закупівлі відповідних товарів замовник з 01.07.2023 року не може скористатися цим винятком. Закупівлі, що були розпочаті до 01.07.2023 року завершуються в порядку, що діяв на час оголошення закупівлі. 

Отже, оголошуючи закупівлю товару, щодо якого застосовуються вимоги підтвердження рівня локалізації, замовнику доцільно передбачити у тендерній документації наступні умови:

• ступінь локалізації виробництва товару;
• підтвердження учасником ступеню локалізації (посилання на сайт ProZorro із зазначенням ID товару);
• підтвердження учасником права на застосування винятку в разі наявності (завантаження обґрунтування та сертифікату походження товару);
• підстави, за якими пропозиція учасника може бути відхилена;
• вимога у проєкті договору надати при поставці товару фактичну калькуляцію від виробника.

Наостанок зауважу, що зараз на розгляді у Верховній Раді знаходиться законопроєкт № 9313, яким планується запровадження відповідальності для замовників, що під час здійснення закупівель не враховують вимоги щодо підтвердження ступеня локалізації виробництва.  

Вдалих закупівель!