Корупція – це негативне соціальне явище, джерело економічних, політичних і соціальних ризиків для суспільства. Вона є однією із найнебезпечніших загроз правам людини, перешкоджає економічному розвитку держави, має негативні фінансові наслідки як для держави, так і для громадян.
Нині в нашій державі вживаються заходи у сфері запобігання та протидії корупції.
Одним із основних напрямів у сфері запобігання корупції є виявлення корупційних ризиків, які можуть виникнути в діяльності державних службовців, а також усунення умов та причин виникнення цих ризиків.
Корупційні ризики - це комплекс правових, організаційних та інших причин, які сприяють, породжують чи заохочують державних службовців до скоєння корупційних правопорушень під час виконання ними функцій держави.
За поширеністю корупційні ризики в діяльності державних службовців можна розташувати в такому порядку:
не доброчесність державних службовців;
виникнення конфлікту інтересів;
недостатній рівень контролю або безконтрольність з боку керівництва;
наявність дискреційних повноважень.
Не випадково перше місце серед корупційних ризиків займає недоброчесність поведінки державних службовців.
Недоброчесна поведінка державного службовця як один з корупційних ризиків - це перш за все порушення або ж свідоме нехтування ним моральних критеріїв та етичних норм поведінки на державній службі.
Значний вплив на сумлінність державних службовців при виконанні ними посадових обов’язків, мають як етично-психологічні аспекти так і соціально-правові фактори. Це пов’язано з тим, що державний службовець, як правило, приймає рішення у першу чергу на підставі власного досвіду, психологічного відношення до виконуваної роботи, а також ґрунтуючись на особистих переконаннях і, іноді, на персональне соціально-матеріальне становище. Тому, наприклад, при прийнятті рішення під час добору кандидата на заміщення вакантної посади, одним із вагомих критеріїв є, зокрема, така моральна риса, як доброчесність, а саме: чесність, моральність, добропорядність.
Ще одним суттєвим корупційним ризиком є виникнення конфлікту інтересів, тобто наявність реальних або таких, що видаються реальними, суперечностей між приватними інтересами особи та її службовими повноваженнями, які можуть вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
Наявність конфлікту інтересів необов’язково призводить дофактів корупції, однак істотно підвищує ризик вчинення корупційних діянь та є по суті їх передумовою.
Конфлікт інтересів є внутрішньоособистісним конфліктом державного службовця, який виникає через бажання скористатися владою, всупереч нормам професійної етики.
Тому, з метою недопущення виникнення конфлікту інтересу, безпосереднім керівником державного службовця повинен здійснюватись належний контроль.
В свою чергу, недостатній рівень контролю або безконтрольність з боку керівництва є одним із корупційних ризиків. Адже внаслідок недостатнього контролю чи безконтрольності з боку керівництва, можуть виникнути й інші корупційні ризики, зокрема, такі як конфлікт інтересів, недоброчесність державних службовців.
Для недопущення виникнення цього ризику, саме безпосередній керівник повинен здійснювати контроль:
- Систематично, постійно;
- Всебічно, тобто максимально охоплювати всі питання та напрямки роботи;
- Шляхом перевірки не тільки тих службовців, які мають слабкі результати роботи, а й тих, що мають добрі результати;
- Об’єктивно, неупереджено;
- Гласно, тобто результати контролю повинні бути відомі тим особам, які підлягають контролю;
- Результативно, тобто в залежності від результатів повинні вживатись відповідні заходи.
Якщо керівництвом буде здійснюватись контроль всіх вищеперерахованих позицій, то умови для виникнення корупційних ризиків будуть зведені до мінімуму.
У переліку корупційних ризиків є наявність дискреційних повноважень, оскільки саме наявність можливості діяти на власний розсуд створює умови для вчинення корупційних правопорушень.
Ознаки дискреційних повноважень, а саме:
- дозволяють на власний розсуд обирати одну із декількох запропонованих у проекті нормативно-правового акту форм реагування на даний юридичний факт;
- можливість органу на власний розсуд вибирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації;
- можливість обрати форму реалізації своїх повноважень – видання нормативного або індивідуально-правового акта, вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії;
- наділення правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення;
- можливість на власний розсуд визначати спосіб виконання управлінського рішення підлеглим особам, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування, встановлювати строки і процедури виконання.
Отже, максимальне усунення корупційних ризиків в діяльності державних службовців виключить можливість порушення ними законодавства України.