Щодо надання роз’яснень з окремих питань придбання та обліку об’єктів основних засобів

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Лист
від 14.08.2024 № 41020-06-5/23870

Про надання роз’яснень

Міністерство фінансів України розглянуло лист Державної казначейської служби України від 05.08.2024 № 19-05-1-05/17413 щодо надання роз’яснень з окремих питань придбання та обліку об’єктів основних засобів та в межах компетенції повідомляє.

В частині застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету

Згідно із частиною п’ятою статті 10 Бюджетного кодексу України видатки бюджету класифікуються, зокрема за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (далі – Інструкція), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, економічну класифікацію видатків бюджету призначено для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1.6 Інструкції капітальні видатки – це видатки, які спрямовуються на придбання основного капіталу (обладнання і предметів довгострокового користування), необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо), на капітальні інвестиції, капітальний ремонт; на створення державних запасів і резервів; на придбання капітальних активів; невідплатні платежі, компенсацію втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу.

Критерії (вартісний та часові показники) капітальних видатків регулюються чинним законодавством. Так, за кодом економічної класифікації видатків 2200 «Використання товарів і послуг» здійснюється оплата поточних видатків, оплата послуг, придбання матеріалів і предметів, які не беруться на облік як основні засоби (пункт 2.2 Інструкції).

У свою чергу, за кодом економічної класифікації видатків 3100 «Придбання основного капіталу» передбачаються видатки на придбання або створення основних засобів, окремих інших необоротних матеріальних активів, збільшення вартості активів внаслідок поліпшення об’єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), капітальний ремонт, створення державних запасів і резервів, придбання землі та нематеріальних активів (пункт 3.1 Інструкції).

В частині методології бухгалтерського обліку 

Відповідно до статті 56 Кодексу бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку в порядку, встановленому Міністерством фінансів України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 № 1202 (далі – Стандарт 121), та розкриті в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 11.

Відповідно до Стандарту 121 основні засоби – матеріальні активи, які утримуються для використання їх у виробництві/діяльності або при постачанні товарів, виконанні робіт і наданні послуг для досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб суб’єкта державного сектору або здавання в оренду іншим особам і використовуються, за очікуванням, більше одного року.

Первісна вартість об’єкта основних засобів у разі придбання за плату складається з таких витрат як, зокрема, на сплату реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів, суми ввізного мита, суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються суб’єктові державного сектору), витрат зі страхування ризиків доставки основних засобів, витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Класифікація основних засобів в цілях бухгалтерського обліку наведена у пункті 3 розділу ІІ Стандарту 121.

Узагальнення інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти діяльності суб’єктів бухгалтерського обліку в державному секторі здійснюється на рахунках Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 № 1203, відповідно до Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2015 № 1219.

Зокрема, для обліку комп’ютерної техніки суб’єктами державного сектору призначено субрахунок 1014 «Машини та обладнання», облік необоротних матеріальних активів, термін експлуатації яких перевищує один рік, але які за вартісними ознаками не включено до основних засобів, ведеться на субрахунку 1113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». 

В частині визначення єдиних облікових підходів в межах головного розпорядника бюджетних коштів

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Нормативно-правовими актами у сфері бухгалтерського обліку для суб’єктів державного сектору не визначено вартісний показник та/або вартісна ознака.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Методичних рекомендацій щодо облікової політики суб’єкта державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 11 (далі – Методичні рекомендації), суб’єктам державного сектору рекомендовано самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, з обґрунтуванням критеріїв щодо визначення таких ознак.

Відповідно до пункту 2 розділу І Методичних рекомендацій суб’єкт державного сектору самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку в державному секторі визначає за погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів облікову політику, а також зміни до неї.

Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів було розглянуто питання щодо внесення змін до облікової політики та прийнято зміни до Положення про облікову політику Міністерства фінансів України, в частині зміни вартісної ознаки малоцінних необоротних матеріальних активів, на звернення установ, що належать до сфери управління Мінфіну та відповідно до вимог підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 11 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку для суб’єктів державного сектору».

Водночас повідомляємо, що листи Міністерства фінансів України мають інформаційно-роз’яснювальний характер і не встановлюють норм права.

Заступник Міністра                                                                          Світлана ВОРОБЕЙ