Друкувати
Завантажити
8836 1

Методичні рекомендації щодо облікової політики суб’єкта державного сектору

Методичні рекомендації застосовуються суб’єктами державного сектору при визначенні облікової політики і складанні відповідного розпорядчого документа.
   
ЗАТВЕРДЖЕНО
   Наказ Міністерства фінансів України
   від 23.01.2015 р. № 11
(із змінами внесеними наказом Мінфіну
від 25.09.2015 р. № 840)

   
   
Методичні рекомендації
   щодо облікової політики суб’єкта державного сектору

   
   
I. Загальні положення

   1. Ці Методичні рекомендації застосовуються суб’єктами державного сектору при визначенні облікової політики і складанні відповідного розпорядчого документа.
   
   2. Суб’єкт державного сектору самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку в державному секторі визначає за погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів облікову політику, а також зміни до неї.
   
   Суб’єкти державного сектору нижчого рівня передають розпорядчий документ про облікову політику на погодження за відомчою підпорядкованістю суб’єктам державного сектору вищого рівня.
   
   Для суб’єктів державного сектору, що мають подвійну підпорядкованість, погодження здійснюється суб’єктом державного сектору вищого рівня, який затверджує кошторис.
   
   Головні розпорядники бюджетних коштів самостійно затверджують облікову політику на підставі розпорядчого документа керівника.
   
   3. У розпорядчому документі про облікову політику визначаються принципи, методи і процедури, які використовуються суб’єктом державного сектору для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант, а також строки корисного використання груп основних засобів та нематеріальних активів. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документа включати недоцільно.
   
   Облікова політика може враховувати галузеві особливості діяльності суб’єкта державного сектору.
   
   4. В межах головного розпорядника бюджетних коштів застосовуються єдині підходи до облікової політики.
   
   
II. Формування облікової політики

   1. Розпорядчий документ про облікову політику суб’єкта державного сектору визначає, зокрема:
   
   одиницю аналітичного обліку запасів;
   
   порядок аналітичного обліку запасів;
   
   методи оцінки вибуття запасів;
   
   періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;
   
   порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку або аналітичного рахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;
   
   перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
   
   строки корисного використання груп основних засобів;
   
   строки корисного використання груп нематеріальних активів.
   
   періодичність нарахування амортизації;
   
   кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку.
   
   2. Суб'єкти державного сектору зазначають у розпорядчому документі про облікову політику кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями, що не передбачена Типовою кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями, із збереженням єдиних методологічних засад, визначених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі та іншими нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку в державному секторі.
   
   3. Одиницею бухгалтерського обліку запасів суб’єкт державного сектору може обрати або їх найменування, або однорідну групу (вид).
   
   4. Суб’єктом державного сектору обирається один із методів оцінки запасів при їх вибутті (відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продажу та іншому вибутті), наведених у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку в державному секторі 123 «Запаси», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2010 року № 1202, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1019/18314 (далі – стандарт 123 «Запаси»), зокрема:
   
   ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
   
   середньозваженої собівартості;
   
   собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).
   
   Для всіх одиниць обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
   
   Застосування методу ФІФО є доцільним для оцінки запасів при їх відпуску у виробництво.
   
   5. Суб’єктом державного сектору встановлюється періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів. Згідно зі стандартом 123 «Запаси» вибуття запасів може оцінюватися такими способами:
   
   1) оцінка за щомісячною середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;
   
   2) оцінка за періодичною середньозваженою собівартістю запасів проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції з їх вибуття.
   
   6. Суб’єкт державного сектору визначає порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат.
   
   Сума транспортно-заготівельних витрат може узагальнюватися на окремому субрахунку або аналітичному рахунку за окремими групами запасів, якщо вони пов'язані із доставкою кількох найменувань, груп, видів запасів.
   
   Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів або аналітичному рахунку, щомісячно може розподілятися такими способами:
   
   пропорційно відноситься на суму запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо). У разі використання цього способу на кінець місяця на окремому субрахунку рахунків обліку запасів або аналітичному рахунку може бути залишок суми транспортно-заготівельних витрат;
   
   розподіляється між сумою залишку запасів станом на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. У разі використання цього способу на кінець місяця весь залишок на окремому субрахунку рахунків обліку запасів або аналітичному рахунку суми транспортно-заготівельних витрат повністю розподіляється.
   
   7. Типові строки корисного використання основних засобів суб’єктів державного сектору наведені у додатку 1 до цих Методичних рекомендацій.
   
   Якщо суб’єкт державного сектору визначає строки корисного використання об'єкта основних засобів, які відрізняються від наведених у додатку 1, у розпорядчому документі про облікову політику необхідно навести відповідне обґрунтування.
   
   8. Типові строки корисного використання нематеріальних активів суб'єктів державного сектору наведені у додатку 2 до цих Методичних рекомендацій.
   
   Якщо суб’єкт державного сектору визначає строки корисного використання об'єкта нематеріальних активів, які відрізняються від наведених у додатку 2, у розпорядчому документі про облікову політику необхідно навести відповідне обґрунтування.
   
   9. Приклад наказу про затвердження Положення про облікову політику наведено у додатку 3 до цих Методичних рекомендацій.
   
   
III. Зміна облікової політики

   1. На основі принципу послідовності облікова політика суб’єкта державного сектору має передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики.
   
   2. Змінити облікову політику суб’єкт державного сектору може у виняткових випадках, прямо встановлених в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі. Перегляд облікової політики має бути обґрунтований.
   
   Облікова політика може бути змінена, як правило, з початку року.
   
   3. Облікова політика може змінюватися у випадках, якщо:
   
   змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
   
   зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.
   
   4. Розпорядчий документ про облікову політику суб’єкта державного сектору затверджується на час його діяльності, до якого за потреби вносяться зміни з визначеного часу.
   
   
   Директор Департаменту податкової,
   митної політики та методології
   бухгалтерського обліку
М. О. Чмерук

   
   
   
Додаток 1
   до Методичних рекомендацій щодо облікової політики суб’єкта державного секторe
   
   
Типові строки корисного використання основних засобів суб’єктів державного сектору

   
   
Додаток 2
   до Методичних рекомендацій щодо облікової політики суб’єкта державного сектору
   

   Типові строки корисного використання нематеріальних активів суб’єктів державного сектору

   
   
Додаток 3
   до Методичних рекомендацій щодо облікової політики суб’єкта державного сектору
   

   Приклад наказу про затвердження Положення про облікову політику

   
   

Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це


Коментарі (1)
Катерина
09.12.2015
Дякую за викладення нормативних документів і можливість безкоштовно ознайомитись і застосовувати у бухгалтерському обліку бюджетної сфери.