Казка про Валентину Іванівну, форму №7 і чарівні слова «всі так роблять»

Жила-була в одному невеликому районному центрі Валентина Іванівна.

Щоправда, Іванівною вона була лише за документами. Насправді це була зовсім молода дівчина, яка щойно закінчила університет. І не просто закінчила, а з відзнакою.

Валентина чудово знала Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вивчала національні стандарти бухгалтерського обліку в державному секторі, розуміла принцип нарахування, знала, що таке первинний документ, господарська операція, зобов'язання і кредиторська заборгованість.

Одним словом — відмінниця.

Повернулася Валентина Іванівна після університету до рідного районного центру, а там на неї вже чекала перша серйозна пропозиція:

— Підеш головним бухгалтером у дитячий садочок?

Чому одразу головним?

По-перше, відмінниця.

По-друге, бухгалтерів у районі не так багато.

А по-третє, бухгалтерів, які погодяться бути головними за таку зарплату, ще менше.

Так Валентина Іванівна стала головним бухгалтером.

Перший акт у житті головного бухгалтера

І ось 1 серпня Валентина Іванівна отримує два документи:

акт за електроенергію, спожиту в липні, — 5000 грн;

акт за воду за липень — 650 грн.

Разом — 5650 грн.

І тут наша відмінниця навіть не розгубилася.

В університеті її добре вчили: первинний документ є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції. А для правильного відображення операції важливо встановити, коли вона відбулася і до якого звітного періоду належить.

Електроенергію садочок спожив у липні.

Воду — теж у липні.

Отже, і витрати належать до липня.

«Ну хоч тут усе просто», — подумала Валентина Іванівна.

І, впевнена у своїх знаннях, відобразила витрати у бухгалтерському обліку липня:

Дт 8013 — Кт 6211 — 5650 грн. (двома рядками по двом КЕКВ)

Записала все до меморіального ордера №6 за липень і навіть відчула невеличку професійну гордість.

Перша самостійна операція на посаді головного бухгалтера!

Університет не підвів.

Поки що.

Велика шафа попереднього бухгалтера

Далі Валентина Іванівна вирішила перевірити, чи зареєстровані в Казначействі бюджетні зобов'язання за договорами на воду та електроенергію.

Вона відкрила величезну шафу попереднього бухгалтера.

А там — справжній бухгалтерський Нарнієвий світ.

Папка «Кошторис».

Папка «Плани асигнувань».

Папка «Розрахунки».

Папка «Юридичні».

Папка «Фінансові».

І ще приблизно сім папок, призначення яких Валентина Іванівна вирішила з'ясувати якось пізніше.

На щастя, попередня бухгалтерка була людиною старої школи й складала все по папочках.

Договори знайшлися швидко.

Бюджетні, або, як їх зазвичай називають бухгалтери, юридичні зобов'язання, на воду та електроенергію були зареєстровані в Казначействі на весь рік.

— Чудово! — сказала Валентина Іванівна.

Вона ще не знала, що в бюджетному обліку слово «чудово» краще завчасно не вимовляти.

Знайомство з фінансовими зобов'язаннями

Тепер потрібно було зареєструвати бюджетні фінансові зобов'язання за отриманими актами та сформувати платіжні інструкції.

У бухгалтерському обліку на 1 серпня кредиторська заборгованість уже була.

2 серпня Валентина Іванівна через СДО «Клієнт Казначейства — Казначейство» відправила фінансові зобов'язання та платіжні документи.

А 3 серпня, згідно з графіком Казначейства, настав час подавати форму №7м — Звіт про заборгованість за бюджетними коштами.

Валентина Іванівна відкрила Порядок №44.

А там чорним по білому:

«Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м) складається розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичну дебіторську та кредиторську заборгованість, яка виникла при виконанні кошторису (плану використання бюджетних коштів) за поточний та минулі звітні роки».

— На підставі даних бухгалтерського обліку? Прекрасно!

А за даними бухгалтерського обліку Валентина Іванівна мала кредиторську заборгованість за КЕКВ 2272 і 2273.

Вона чудово знала Закон про бухоблік, стандарти і була абсолютно впевнена, що все зробила правильно.

Тому кредиторську заборгованість у формі №7 показала.

А графу 13 «Зареєстровані бюджетні фінансові зобов'язання на кінець звітного періоду» не заповнила.

Чому?

Тому що Валентина Іванівна вміла не лише читати назви граф, а й дочитувати нормативні документи до кінця.

Порядок №44 говорить, що у цій графі відображаються суми бюджетних фінансових зобов'язань, які зареєстровані протягом звітного періоду в органі Казначейства та залишилися неоплаченими на кінець звітного періоду.

А в липні таких зареєстрованих фінансових зобов'язань у неї не було.

Їх вона подала вже у серпні.

Логічно?

Валентині Іванівні теж так здалося.

Перше знайомство з практичною бухгалтерією

З гарним настроєм Валентина Іванівна заповнила звіт у Є-звітності, підписала КЕП і попросила керівника зробити те саме.

Звіт відправили.

І тут закінчилася перша частина казки — та, де молода бухгалтерка ще вірила, що якщо правильно прочитати нормативні документи, то правильно складений звіт обов'язково приймуть.

Звіт повернули.

Валентина Іванівна перевірила все.

Суми правильні.

КЕКВ правильні.

Період правильний.

Дата правильна.

Підписи є.

Відправила ще раз.

Повернули.

Тоді Валентина Іванівна зателефонувала до Казначейства.

— Добрий день. Підкажіть, будь ласка, чому повернули форму №7?

На іншому кінці слухавки сидів досвідчений казначей. За голосом відчувалося: ця людина бачила вже не одну Валентину Іванівну.

Відповідь була проста, як три копійки:

— Кредиторська заборгованість не дорівнює фінансовим зобов'язанням.

— Але ж…

Гудки.

Велика таємниця бюджетного обліку

Валентина Іванівна вирішила, що, мабуть, просто неправильно пояснила.

Зателефонувала ще раз.

Розповіла все докладно.

Що акти отримала 1 серпня.

Що вони за липень.

Що витрати відповідно до правил бухгалтерського обліку належать до липня.

Що бюджетні зобов'язання за договорами зареєстровані.

Що фінансові зобов'язання вона подала 2 серпня.

Що на 31 липня кредиторська заборгованість у бухгалтерському обліку є, а зареєстрованих у липні фінансових зобов'язань — немає.

Казначей уважно вислухав.

Принаймні Валентині Іванівні хотілося так думати.

А потім сказав:

— Якщо акт отримали першого серпня, то й показуйте його в серпні. Всі так роблять.

— Але Закон про бухгалтерський облік…

— Дівчино, я тут десять років працюю.

— Але національні стандарти…

— І десять років усі так здають.

— Але ж господарська операція…

— Всіх усе влаштовує.

Ось так Валентина Іванівна вперше дізналася про ще один принцип бухгалтерського обліку.

У підручниках його чомусь не було.

Називався він:

«Всі так роблять».

І за юридичною силою в окремо взятому районі він, схоже, стояв десь між Бюджетним кодексом і Конституцією.

Мудра порада керівника

Засмучена Валентина Іванівна пішла до завідувачки садочка.

Розповіла все.

Про Закон.

Про стандарти.

Про Порядок №44.

Про кредиторську заборгованість.

Про фінансові зобов'язання.

Про принцип нарахування.

Керівник уважно вислухала і дала Валентині Іванівні першу справді практичну пораду в її бухгалтерській кар'єрі:

— Валю, не засмучуйся. Я все розумію. Роби так, як каже Казначейство.

І Валентина Іванівна зробила.

Відкрила Є-звітність.

Прибрала кредиторську заборгованість.

Відправила форму №7.

Прийнято.

Перша маленька перемога молодого головного бухгалтера!

Щоправда, тепер бюджетна звітність перестала відповідати бухгалтерському обліку.

А тому Валентина Іванівна відкрила меморіальний ордер №6 за липень, прибрала звідти кредиторку і перенесла її до серпня.

Так бухгалтерський облік знову почав відповідати бюджетній звітності.

Що він при цьому перестав відповідати принципам бухгалтерського обліку — то вже була зовсім інша казка.

Але головне — звіт прийнятий.

Для першого місяця роботи це теж результат.

А 31 серпня приїхала машина

Серпень майже закінчився.

Після ремонту дитячий садок мав приймати дітей з 1 вересня, тому 31 серпня чекали поставку продуктів харчування.

До цього Валентина Іванівна підготувалася ґрунтовно.

Спеціальної бухгалтерської програми в садочку не було, тому вона створила оборотні відомості в Excel для обліку продуктів.

Усе налаштувала.

При списанні автоматично формувався МО №12.

Дані переносилися до Головної книги, яку колись розробив головний редактор порталу buhgalter.com.ua Євген Токарев.

А вже з Головної книги формувалася фінансова звітність.

Одним словом — цифровізація на максималках, доступних районному дитячому садочку.

Машина з продуктами запізнювалася.

16:00.

17:00.

І лише о 17:30 вона нарешті приїхала.

Валентина Іванівна отримала накладні.

31 серпня.

Ось тепер, думала вона, все ідеально.

Товар отримано в серпні.

Накладна датована серпнем.

Кредиторська заборгованість виникла 31 серпня.

Бюджетні зобов'язання за договором на продукти давно зареєстровані в Казначействі.

Валентина Іванівна внесла накладні до обліку та відобразила кредиторську заборгованість.

1 вересня сформувала бюджетні фінансові зобов'язання.

А 3 вересня склала форму №7.

Цього разу вона була абсолютно спокійна.

Навіть казначей не зможе сказати, що документ «треба було показувати наступним місяцем».

Бо накладна — 31 серпня.

Товар — 31 серпня.

Кредиторка — 31 серпня.

Бюджетне зобов'язання зареєстроване.

Все збігається.

Відправила.

Повернуто.

Другий дзвінок у задзеркалля

— Добрий день…

— Добрий.

— Ви знову повернули форму №7.

— Так.

— Але цього разу накладна від 31 серпня!

— Бачу.

— Товар отриманий 31 серпня!

— Бачу.

— Бюджетне зобов'язання зареєстроване!

— Бачу.

— Кредиторська заборгованість у бухгалтерському обліку є!

— Бачу.

Валентина Іванівна зраділа.

Нарешті вони почали розуміти одне одного.

— То чому ж повернули?!

— А фінансове зобов'язання коли зареєстрували?

— Першого вересня.

— От і показуйте у вересні.

— Але ж…

— Валентино Іванівно, всі так роблять.

І тут Валентина Іванівна зрозуміла.

Це були не просто слова.

Це було заклинання.

Універсальне.

Воно закривало Закон про бухоблік.

Воно закривало національні стандарти.

Воно переміщувало господарські операції між звітними періодами.

А за особливо сприятливих умов могло навіть перетворити серпень на вересень.

Минуло десять років

Кажуть, час лікує.

У бюджетному обліку він ще й навчає.

Минуло десять років.

Валентина Іванівна вже давно не відкриває стандарти, коли виникає складне питання.

Навіщо?

Вона телефонує в Казначейство.

Тепер вона чудово знає, коли треба «перекинути» акт на наступний місяць.

Знає, коли попросити постачальника виписати документ раніше.

Знає, яку кредиторку краще не показувати.

Знає, що повинно збігатися з чим, навіть якщо з погляду бухгалтерського обліку воно збігатися не повинно.

А головне — Валентина Іванівна більше не сперечається.

Бо вона вже досвідчений головний бухгалтер.

І коли до неї приходить молода випускниця університету й каже:

— Валентино Іванівно, але ж відповідно до принципу нарахування…

Валентина Іванівна лагідно посміхається.

Так само, як колись посміхалися їй.

І каже:

— Дитино, я тут уже десять років працюю.

Пауза.

— Всі так роблять.

А мораль у цієї казки зовсім не казкова

Найстрашніше в цій історії навіть не те, що один бухгалтер може неправильно визначити звітний період.

І не те, що один казначей може мати власне бачення бухгалтерського обліку.

Набагато гірше, коли певна практика існує роками, передається від одного бухгалтера іншому і поступово стає важливішою за самі правила бухгалтерського обліку.

Так виростає ціле покоління бухгалтерів, яких в університетах навчали принципу нарахування, Закону про бухоблік і національним стандартам, але на практиці навчили іншого:

головне не те, що написано в стандартах. Головне — щоб Казначейство прийняло звіт.

І особливо символічно це виглядає після офіційних відповідей Казначейства.

Адже ДКСУ сама нагадує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; сама цитує визначення бюджетного зобов'язання; сама окремо наводить визначення бюджетного фінансового зобов'язання; сама зазначає, що обидва види зобов'язань обліковуються органами Казначейства.

А потім робить висновок:

«Питання, порушене у Вашому зверненні, врегульовано зазначеними нормами законодавства».

Можливо.

От тільки Валентина Іванівна досі не зрозуміла одного.

Якщо на 31 серпня товар уже отриманий, кредиторська заборгованість у бухгалтерському обліку вже виникла, бюджетне зобов'язання взяте на облік Казначейством, а фінансове зобов'язання відповідно до встановленої процедури буде зареєстроване 1 вересня, — у якому саме рядку наведених норм написано, що кредиторську заборгованість не показують в серпні?

Але, можливо, Валентина Іванівна просто погано шукала.

Вона ж лише університет з відзнакою закінчила.

Хто впізнав у цій казці себе — ставте «+» у коментарях.