Мінфін про надання субвенцій
Статтею 7 Кодексу та статтею 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надано право органам місцевого самоврядування самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України.
Остаточне визначення напрямів використання бюджетних коштів належить до компетенції відповідних органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади.
Статтею 91 Кодексу визначені видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.
Частиною 1 статті 93 Кодексу визначено, що місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету.
Відповідно до частини 2 статті 101 Кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах міжбюджетні трансферти, зокрема інші субвенції. Умови надання субвенцій визначаються відповідним договором сторін, який є невід'ємною частиною відповідних рішень місцевих рад про передачу коштів між місцевими бюджетами.
Тобто, сільські, селищні ради мають право, у разі наявності надлишкових коштів, спрямувати кошти сільського, селищного бюджету у вигляді іншої субвенції районному бюджету. Умови використання районною радою коштів, що передаються (утому числі на оплату поточних та капітальних видатків бюджетних установ, включаючи погашення бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік у органах Казначейства), повинні бути викладені у спільному договорі між надавачем субвенції та її отримувачем.
Рішення про передачу/прийняття бюджетних ресурсів приймається обома місцевими радами та затверджується у відповідних місцевих бюджетах.
Разом з тим, частиною 2 статті 85 Кодексу забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату або за рішенням Кабінету Міністрів України.
Таким чином, передача коштів на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів районній раді у вигляді міжбюджетного трансферту до районного бюджету під заборону статті 85 Кодексу не підпадає.
Утримання бюджетного закладу проводиться з районного бюджету згідно з кошторисом такого закладу.
На утримання кожного бюджетного закладу складається один кошторис видатків, що є основним документом, у якому зазначаються джерела фінансування видатків та їх обсяг (за економічною класифікацією видатків), визначений рішенням про бюджет. У разі передачі цільових коштів до районного бюджету з бюджету села, селища джерелами проведення видатків на утримання такого закладу є трансферт з сільського, селищного бюджету та доходи районного бюджету.
Отже, місцеві органи влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та чітко дотримуватись умов чинного бюджетного законодавства.
