Реформа держслужби на фінішній прямій
Після того як парламент з вісімнадцятої спроби підтримав його в сесійній залі, депутати подали більш ніж 1 200 правок.
В експертів почало складатися враження, що реформу "завалять паперами".
Протягом літа профільний комітет з державного будівництва та місцевого самоврядування не міг зібрати кворум для розгляду правок та рекомендував повернутися до роботи над реформою чиновницького апарату вже восени.
Реформа, як замучений боксер, увійшла в клінч.
Нове дихання процесу забезпечила чи то випадковість, чи то непоінформованість перших осіб держави щодо позиції міжнародних партнерів і донорів.
Зараз можна чітко сказати, що базована на недостовірній інформації заява президента щодо потреби відкликати законопроект стала "позитивним чорним лебедем". Замість того, щоб зупинити роботу зацікавлених сторін, вона прискорила процес підготовки до другого читання.
Вже у листопаді законопроект внесуть в зал, а далі чи з вісімнадцятої, чи з сто вісімнадцятої спроби, але реформа державної служби отримає таки законодавче забезпечення.
Під час доленосного засідання 18 вересня, ряд учасників Нацради Реформ висловилися щодо недосконалості законопроекту 2490 "Про державну службу", зокрема критичні зауваження висловлював тоді ще представник Президента в Кабміні, а зараз заступник голови Адміністрації президента Олександр Данилюк.
Серед аргументів було озвучено неіснуючу позицію представництва Європейського союзу в Україні, мовляв донори вважають законопроект відверто низькопробним. Президент запропонував відкликати законопроект, хоч насправді після першого читання є лише один шлях - вносити в сесійну залу.
Після заяви Яна Томбінського, в якій зокрема зазначається "законопроект "Про державну службу" є ключовим для створення сприятливого середовища для реформ в системі державного управління" та чергового наголосу на тому, що відповідний закон є умовою отримання Україною допомоги в розмірі 600 млн євро, противники законопроекту перейшли до позиційної боротьби та публічної дискусії в ЗМІ.
Володимир Федорін, співзасновник Bendukidze Free Market Center, та Олександр Данилюк ще раз публічно висловилися щодо потреби відкликати законопроект та розпочати роботу над новим текстом і запустити усю процедуру заново.
У своїх позиціях критики наполягали на потребі введення бізнес-підходів в системі держуправління, незважаючи на позиції опонентів, зокрема голови Нацагенції з питань державної служби Костянтина Ващенка, який наголошує на міжнародному досвіді розділення так званих Public administration та Business administration.
"Державна система потребує стабільності. Вона має такі ризики, яких немає в бізнес-корпораціях. Передусім - часта зміна керівництва. Середня тривалість життя уряду - півтора року", - каже заступник голови Центру політико-правових реформ та експерт Реанімаційного пакету реформ Віктор Тимощук.
За його словами, це призвело до втрати керованості державою.
Саме такі критичні зміни і перетасовування колоди державної служби, які супроводжували зміни політичних еліт, починаючи з 2005-го року, призвели до неспроможності державного апарату працювати стабільно та ефективно.
У 2005 році вперше були змінені 75% державних службовців першої та другої категорій: в центральних органах виконавчої влади і в місцевих державних адміністраціях. Подальші зміни на владному Олімпі кожного разу призводили до змін в системі держслужби без процедур конкурсного відбору.
Опоненти також зазначали, що пропонований законопроект створює систему координат, яка може функціонувати лише в стабільних демократіях як то Франція чи Великобританія і наразі для України потрібно створювати систему, виходячи з революційної доцільності швидких змін.
Ігор Коліушко, голова Центру політико-правових реформ та один зі співавторів законопроекту, під час круглого стола в Українському кризовому медіа-центрі заочно опонував цій позиції.
![]() |
"Ми повинні орієнтуватися не на Грузію, а швидше на країни такі як Польща чи Латвія, які не так давно провели подібну реформу і закріпили незворотні зміни в системі державного апарату. Їхня державна служба базується на тих же "китах", на яких базується наш законопроект: професіоналізм, політична нейтральність, стабільність і розмежування політичних і адміністративних посад.
Стабільність це основа бюрократичного апарату тому що дійсно іноді ми втрачаємо в темпі змін, але ми забезпечуємо стабільний хід реформ. Бо якщо уявити, що кожний міністр приходить на півтора року, як це в нас відбувається протягом останнього десятиліття, формує команду, робить реформу і йде, приходить наступний міністр, ніяка зміна в державі не буде стабільною, це буде постійна контрреволюція".
Як Федорін, так і Данилюк постійно наголошували на тому що ні згідно чинного законодавства ні після імплементації закону про державну службу неможливо звільнити некомпетентного чиновника.
Тимощук називає таку позицію відвертою маніпуляцією.
"Це брехня. Купу людей вже звільнили з теперішнього держапарату після Революції гідності, по друге будь який начальник може звільнити некомпетентного підлеглого дуже швидко.
Будь-який керівник може звільнити працівника, але він має довести що працівник некомпетентний. Але держслужбовець має бути захищеним від суб'єктивних звільнень, щоб він служив закону і суспільству, щоб він не заглядав в рот керівнику "Чего изволите?", щоб він працював на інтереси суспільства і країни", - сказав він.
Під час засідання Нацради реформ одним з критиків законопроекту був Айварас Абрамовичус, міністр економічного розвитку та торгівлі.
Данилюк зазначав публічно, що відповідний закон не дасть можливості міністрам-реформаторам перезапускати роботу своїх структур, та робити їх більш ефективними.
Денис Бродський, екс-голова Нацагенції з питань державної служби в ефірі Громадського телебачення теж зазначив, що в нього були завищені очікування щодо відповідного закону про держслужбу.
"Сьогодні зрозуміло, що цим законом ми закладемо рамку для перезапуску правил роботи держапарату, але потрібно не забувати, що після ухвалення нас чекає імплементація, розробка та ухвалення підзаконних актів, проведення конкурсів на посади категорії А і що найважливіше, нам потрібно змінити закон про Кабмін та центральні органи виконавчої влади, щоб реформа вертикальної влади відбулася повною мірою".
Відповідні законопроекти були публічно презентовані в грудні 2014 року, з липня вже зареєстровані у Верховній Раді і чекають політичної волі.
Після чотирьох засідань профільного комітету Верховної Ради депутати розглянули кожну правку і таки рекомендували законопроект до розгляду в другому читанні. Що ж залишилося в тексті після такої копіткої роботи законотворців? Експертам та представникам громадського середовища вдалося відстояти ключові наріжні камені реформи:
1. Виключно конкурсний добір на всі посади державної служби.
2. Чітке розмежування державної служби та патронатних посад (свита, яка приходить з новим керівником і звільняється разом з ним не можу бути державним службовцем). Законопроект забезпечує чистий підхід до статусу державного службовця.
3. Зважена комісія з питань добору вищого корпусу державно служби. Вищих державних чиновників обиратиме комісія за принципом відбору голови Національного Антикорупційного Бюро.
4. Інститут державних секретарів (Фахівці міністерств, які будуть відповідальні за інституційну пам'ять своїх відомств та набір персоналу. Вони стануть максимально незалежними від змін політичних еліт та забезпечать впровадження тих реформ, яким для імплементації потрібно трохи більше ніж середня каденція українського уряду останнього десятиліття).
5. Перехід на загальну пенсійну систему (Держслужбовець нарешті почне впроваджувати урядові програми, а не банально допрацьовувати до пенсії).
Інститут державних секретарів може стати одним з найважливіших елементів реформи. Як приклад успішного застосування в процесі змін пострадянського держапарату він добре зарекомендував себе Естонії, де вже через півроку після впровадження цих посад вдалося побачити пришвидшення загального темпу реформ.
![]() |
|
Політикам та представникам Кабміну вдалося відвоювати дві позиції, каже менеджер профільної групи РПР Микола Виговський.
"Не вдалося прописати в законі повної деполітизації держслужби. Членство в партіях заборонено лише службовцям категорії А. Службовцям категорії Б і В заборонено бути членами керівних органів партій", - говорить він.
Це залишає передумови для використання адмінресурсу політичними елітами.
Також у законопроекті не вдалося прописати прозорий шлях підвищення зарплати службовців. Представники Кабміну робили все, щоб це питання залишилося у віданні уряду, і щоб кожен керівник зміг на свій розсуд направляти зекономлені під час оптимізації кошти в фонд премій, а не посадових окладів.
Законопроект тепер чекає перших післявиборчих сесійних тижнів, щоб його змогли розглянути в залі Парламенту. Разом з тим, сьогодні, як і в квітні, як і рік тому, коли цей законопроект був вперше публічно презентований, немає жодного політика першого ешелону, який би очолив публічно цю реформу, став її речником та локомотивом.
Публічна критика в процесі імплементації буде, адже корумпована та прогнила система держслужби змушена буде змінитися під тиском законодавчих норм та під примусом міжнародних кредиторів. Профільні експерти зважають на таку реакцію, але не бояться її.
"Чиновницький Майдан можливий, але він не такий страшний, як може здаватися. Державних службовців, які останні роки тасують папірці, близько 300 тис, а нас, громадян, які із своїх податків платять їм зарплату, в сто разів більше.
Важливо, щоб не лише громадянське суспільство вимагало цієї реформи, а й представники політичних еліт наголошували на її невідворотності і очолювали цей процес", - констатує Бродський.
Андрій Андрушків, менеджер з комунікації Реанімаційного пакету реформ