Звільнення з поважної причини: що дає працівнику?

При звільненні з поважної причини роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк, про який працівник просить, без дотримання двотижневого строку попередження. Поважні причини, за яких працівник може вимагати негайного звільнення, визначені у ч. 1 ст. 38 КЗпП та включають:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до закладу освіти;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом;
• невиконання роботодавцем законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживання заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
• інші поважні причини. Хто саме має визначити поважність причини з числа “інших”? У кожному конкретному випадку роботодавець визнає причину поважною чи ні.

Також, під час воєнного стану перелік поважних причин збільшується і включає, зокрема, загрозу для життя і здоров’я працівника у зв’язку з бойовими діями. Це передбачено ч. 1 ст. 4 Закону № 2136. Виняток – випадки примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Роботодавець може вимагати документальне підтвердження наявності поважної причини, але це не є обов’язковим, якщо у нього немає сумнівів щодо достовірності причин. Наведений перелік поважних причин не є вичерпним і може бути доповнений на рівні колективного договору чи іншими нормами законодавства

Отже, по суті, звільнення за власним бажанням з поважних причин має єдину перевагу – не потрібно відпрацьовувати 2 тижні.

Водночас, звільнення через мобінг окрім екстреного звільнення має ще один бонус для працівника – виплату вихідної допомоги в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.