519 0

Обязательная продажа инвалюты: Нацбанк объяснил последние изменения!

Нагадаємо, що Правління НБУ ухвалило постанову від 25.09.2013 р. № 381, яка передбачає, що дія норми стосовно обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті поширюється не тільки на валютну виручку резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами, а й на всі надходження в іноземній валюті з-за кордону на користь юридичних осіб (які не є уповноваженими банками) та фізичних осіб — підприємців. 

У листі від 16.10.2013 р. № 29-113/18005 НБУ відповів на запитання щодо практичного застосування окремих вимог цієї постанови.


Так, НБУ зазначає, що вимога щодо обов’язкового продажу не поширюється на надходження на користь уповноваженого банку:

— за міжбанківськими операціями із залучення та розміщення кредитів, депозитів на міжнародних ринках (у тому числі проценти за розміщеними уповноваженим банком кредитами, депозитами);

— за операціями з торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на міжнародних валютних ринках (у тому числі арбітражними операціями на умовах маржинальної торгівлі).


Вимоги щодо обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті з-за кордону розповсюджуються також на операції, пов’язані зі здійсненням іноземних інвестицій в Україну. Це, зокрема, стосується операцій із надходження коштів як на рахунки резидентів, так і рахунки іноземних інвесторів, які здійснюються відповідно до норм Положення про порядок іноземного інвестування в Україну.


Також обов’язковому продажу підлягають:

— кошти в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора та в російських рублях, що надходять на рахунки резидентів (юридичних осіб або фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності), відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій НБУ;

— надходження в іноземній валюті на користь постійного представництва з місцезнаходженням на території України, яке здійснює підприємницьку діяльність на підставі законів України;

— кошти в іноземній валюті, що надійшли на користь резидентів — посередників за договорами комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами та підлягають подальшому перерахуванню власникам коштів (якщо відповідно до норм цивільного законодавства та укладених договорів право власності на кошти в іноземній валюті не належить резидентам-посередникам);

— власні кошти юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, що були перераховані на користь нерезидента за зовнішньоекономічними договорами та повернені нерезидентом у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання між сторонами повністю або частково не виконані.


Зверніть увагу, що вимоги стосовно обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті не застосовуються до дипломатичних представництв та консульських установ



загрузка...
Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це
Коментарі (0)