Зокрема, позиція ВАСУ полягає в тому, що системне тлумачення норм ПКУ не дозволяє вважати відступлення права вимоги для цілей обліку з податку на прибуток окремою господарською операцією, відмінною від продажу товарів. Натомість така операція в розумінні п. 153.5 ПКУ є різновидом операції з продажу товарів. Причому продавцем відповідних товарів є особа, яка здійснює відступлення права вимоги за компенсацію.
Крім того, ВАСУ вважає, що на операції з відступлення права вимоги поширюються обмеження в урахуванні витрат, передбачених абз. 2 п.п. 153.2.6 ПКУ.
Це, у свою чергу, означає, що витрати, понесені у зв’язку з відступленням права вимоги пов’язаній особі, не можуть перевищувати доходи, отримані продавцем як компенсація вартості проданої вимоги.
У свою чергу зазначимо, що на сьогодні п. 153.2 ПКУ викладено в іншій редакції, ніж та, на яку посилається ВАСУ. Так, чинною редакцією п. 153.2 ПКУ встановлено, що оподаткування контрольованих операцій здійснюється у порядку, передбаченому ст. 39 ПКУ.