Госфининспекция: о праве руководителя учебного заведения премировать себя и своих заместителей

Умови оплати праці працівників закладів освіти (зокрема, преміювання керівників закладів освіти та їхніх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги) у період з 2001 по 2005 роки були упорядковані на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 07.02.2001 № 134 (яка втратила чинність 22.08.2005).

Зокрема, п. 4 цієї постанови передбачено право керівникам бюджетних установ, закладів та організацій у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу (зокрема на оздоровлення, за винятком матеріальної допомоги на поховання, на суму не більш як один посадовий оклад на рік) та затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їхнього особистого внеску в загальні результати роботи.

Починаючи із серпня 2005 року, преміювання керівників установ, закладів та організацій деяких галузей бюджетної сфери, їхніх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня в межах наявних коштів на оплату праці відповідно до пп. «в» п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 (яка фактично набрала чинності 01.08.2005) та пп. 5 п. 4 наказу Міністерства освіти і науки України«Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 № 557.

Водночас листом Міністерства освіти і науки України від 18.11.2005 № 1/9-648 було надано роз’яснення щодо самостійного права керівників закладів освіти вирішувати питання щодо преміювання своїх заступників.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надання листом Міністерства освіти і науки України від 18.11.2005 № 1/9-648 (і посилання далі на лист Міністерства освіти і науки України від 27.04.2010 № 1/12-1720) права керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, що підпорядковані Міністерству освіти і науки України, вирішувати питання щодо преміювання, установлення надбавок і доплат до посадових окладів та надання матеріальної допомоги їхнім заступникам (проректорам) безпідставне, бо лист не має вищої юридичної сили стосовно постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 та наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 № 557, які визначають порядок та умови оплати праці працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ (зокрема преміювання керівників закладів освіти та їхніх заступників) і є обов’язковими до виконання.

Отже, зважаючи на викладене, преміювання керівників освітніх установ та їхніх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються з дозволу Міністерства освіти і науки України (для освітніх установ, що фінансуються з державного бюджету) та, відповідно, вищих органів управління (для освітніх закладів, що фінансуються з місцевих бюджетів) у межах наявних коштів на оплату праці, за умови наявності економії фонду заробітної плати та відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, стипендії і комунальних платежів.