Мінсоцполітики: про матеріальну відповідальність працівників

Зазначеною статтею визначаються юридичні факти, сукупність яких дає роботодавцю право притягти працівника до матеріальної відповідальності. До таких фактів у розумінні норм трудового законодавства належить, зокрема порушення трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою та вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення до матеріальної відповідальності.

За загальним правилом, встановленим ст.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, винні працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації зробити витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

За загальним правилом працівник за заподіяну підприємству шкоду несе обмежену матеріальну відповідальність.

Разом з тим трудове законодавство передбачає покладання на працівника, винного в заподіянні шкоди підприємству, з яким він перебуває у трудових відносинах, обов'язку відшкодувати пряму дійсну шкоду в повному обсязі без будь-яких обмежень. Вичерпний перелік таких випадків закріплений в ст.134 КЗпП України.

Такі роз’яснення надало Мінсоцполітики в листі від 13.08.2014 г. № 87/0/15-14/06.