ДКСУ щодо контролю за застосуванням КЕКВ при придбанні МНМА
Згідно зі статтею 112 Кодексу до повноважень Казначейства з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:
1) ведення бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, крім випадку, передбаченого абзацами третім і четвертим частини другої статті 78 цього Кодексу, складання та подання фінансової і бюджетної звітності;
2) бюджетні повноваження при зарахуванні надходжень бюджету;
3) відповідність кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;
4) відповідність взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми;
5) відповідність платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.
Частиною 5 статті 10 Кодексу визначено, що видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету). За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 8 Кодексу бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.
Економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування (пункт 1.1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 р. N 333 <...> (далі - Інструкція).
Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції за категорією 2200 "Використання товарів і послуг" здійснюється оплата поточних видатків, оплата послуг, придбання матеріалів і предметів, які не беруться на облік як основні засоби.
Водночас наголошуємо, що поточні видатки - це видатки, які спрямовуються на виконання бюджетних програм та забезпечують поточне функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і підприємствам (установам, організаціям) (пункт 1.6 Інструкції).
За категорією 3100 "Придбання основного капіталу" передбачаються видатки на придбання або створення основних засобів, окремих інших необоротних матеріальних активів, збільшення вартості активів внаслідок поліпшення об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), капітальний ремонт, створення державних запасів і резервів, придбання землі та нематеріальних активів (пункт 3.1 Інструкції).
Також звертаємо увагу, що капітальні видатки - це видатки, які спрямовуються на придбання основного капіталу (обладнання і предметів довгострокового користування), необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо), на капітальні інвестиції, капітальний ремонт; на створення державних запасів і резервів; на придбання капітальних активів; невідплатні платежі, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу. Критерії (вартісний та часові показники) капітальних видатків регулюються чинним законодавством (пункт 1.6 Інструкції).
З огляду на зазначене, платіжні доручення розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, на підставі яких здійснюються платежі, проводяться в залежності від економічної сутності платежу та відображення в бухгалтерському обліку, а не від вартісної ознаки предметів.
Одночасно статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 56 Кодексу бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку в порядку, встановленому Міністерством фінансів України.
З 1 січня 2021 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 20.07.2020 р. N 432 <...>, яким внесено зміну до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 "Основні засоби", якою вилучено норму: суб'єкти державного сектору зараховують до малоцінних необоротних матеріальних активів предмети вартістю (без податку на додану вартість), що не перевищує 6000 гривень, та строк використання яких перевищує один рік.
Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2020 р. N 816 внесено зміни до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку для суб'єктів державного сектору, якими у Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів суб'єктів державного сектору вилучено норму щодо вартісної ознаки предметів, за якою суб'єкти державного сектору зараховують їх до малоцінних необоротних матеріальних активів.
Методичними рекомендаціями щодо облікової політики суб'єкта державного сектору, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. N 11 (далі - Методичні рекомендації), визначено, що суб'єкт державного сектору самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку в державному секторі визначає за погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів облікову політику, а також зміни до неї.
Суб'єкти державного сектору нижчого рівня передають розпорядчий документ про облікову політику на погодження за відомчою підпорядкованістю суб'єктам державного сектору вищого рівня.
Для суб'єктів державного сектору, що мають подвійну підпорядкованість, погодження здійснюється суб'єктом державного сектору вищого рівня, який затверджує кошторис.
Головні розпорядники бюджетних коштів самостійно затверджують облікову політику на підставі розпорядчого документа керівника.
В межах головного розпорядника бюджетних коштів застосовуються єдині підходи до облікової політики (пункт 4 розділу I Методичних рекомендацій).
Розпорядчий документ про облікову політику суб'єкта державного сектору визначає, зокрема, вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, з обґрунтуванням критеріїв щодо визначення таких ознак (пункт 1 розділу II Методичних рекомендацій).
З огляду на зазначене, за роз'ясненнями щодо порядку визначення вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, слід звертатися до Міністерства фінансів України, яке здійснює державне регулювання та визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку.