Про відповідальність за неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звіту з ЄСВ

Відповідно до п.п. 6 п. 2 розд. VІI Інструкції № 449 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464-VI, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Ті самі дії, вчинені платником ЄВ, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464-VI, за формою згідно з додатком 16 до Інструкції № 449.

Згідно з п. 7 розд. VІІ Інструкції № 449 рішення, зокрема про застосування штрафів, передбачених п. 2 розд. VІІ Інструкції № 449, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного фіскального органу або його заступник. Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках.

Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі – платнику ЄВ.

Другий примірник залишається в фіскальному органі. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень за формою згідно з додатком 19 до Інструкції № 449. Нумерація рішень провадиться в журналі, починаючи з першого номера, у межах календарного року.

Рішення про застосування штрафів вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника єдиного внеску під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Рішення про застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування з повідомленням про вручення.

Якщо платник на день надсилання йому фіскальним органом рішення про застосування штрафів не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), рішення вважається належним чином врученим навіть у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата.

У разі коли неможливо вручити платнику ЄВ рішення про застосування штрафів поштою у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника ЄВ прийняти рішення, рішення про застосування штрафів вважається врученим платнику ЄВ у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Суми штрафів, передбачені п. 2 розд. VІІ Інструкції № 449, підлягають сплаті платником ЄВ протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення або можуть бути оскаржені у цей самий строк до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу доходів і зборів, посадовими особами якого прийнято це рішення (п. 8 розд. VІІ Інструкції № 449).

Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення вищим органом доходів і зборів або судом рішення у справі (п. 9 розд. VІІ Інструкції № 449).

Рішення фіскального органу про застосування штрафів є виконавчим документом (п. 10 розд. VІІ Інструкції № 449).

У разі якщо платник ЄВ отримав рішення про застосування штрафів і не сплатив зазначені в ньому суми протягом десяти календарних днів, а також не оскаржив це рішення чи не повідомив у цей строк відповідний фіскальний орган про його оскарження, таке рішення передається для виконання органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України (п. 11 розд. VІІ Інструкції № 449).

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум штрафів не застосовується (п. 13 розд. VІІ Інструкції № 449).