Звільнення за угодою сторін: чи потрібні два тижні?

Працівник домовився з роботодавцем про припинення трудового договору за угодою сторін. Чи повинен він після подання заяви ще два тижні працювати, чи сторони можуть визначити будь-яку дату звільнення, у тому числі день подання заяви?
Приєднуйтесь до Telegram спільноти та дізнавайтесь найважливіші новини першими!

Звільнення за угодою сторін: чи потрібні два тижні?

Ні, при звільненні за угодою сторін двотижневого строку «відпрацювання» немає. Працівника звільняють у ту дату, про яку домовилися працівник і роботодавець.

Підстава для такого звільнення — п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Головна умова тут — взаємна згода працівника і роботодавця як щодо самого припинення трудових відносин, так і щодо дати звільнення. Тому це може бути день подання заяви, наступний день, через тиждень, через два тижні або будь-яка інша погоджена сторонами дата. Закон не встановлює для звільнення за угодою сторін мінімального строку попередження. Такий підхід підтверджує й судова практика: трудовий договір у цьому випадку припиняють у строк, визначений сторонами.

Не слід плутати звільнення за угодою сторін зі звільненням за власним бажанням. Саме у разі звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП працівник за загальним правилом має письмово попередити роботодавця за два тижні. Причому юридично це не «обов'язкове двотижневе відпрацювання», а саме строк попередження роботодавця про розірвання трудового договору. Для звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП такого правила немає.

Наприклад, працівник може зазначити у заяві: «Прошу звільнити мене 15 вересня 2026 року за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України». Якщо роботодавець погоджується і з підставою, і з цією датою, працівника можна звільнити 15 вересня — незалежно від того, коли саме подано заяву. Чекати спливу двох тижнів не потрібно.

Водночас одного бажання працівника для звільнення за угодою сторін недостатньо. Якщо роботодавець не погоджується припинити трудовий договір у запропоновану дату, звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП не відбувається, адже немає угоди сторін. У такому разі працівник може, зокрема, скористатися правом на звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП — і тоді вже діятиме загальне правило про двотижневий строк попередження, якщо немає передбачених законом підстав для звільнення у строк, про який просить працівник.

Є ще одна важлива відмінність. Якщо сторони вже домовилися про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП та визначили конкретну дату, працівник не може одноосібно скасувати цю домовленість так, як це за певних умов можливо при звільненні за власним бажанням. Анулювати домовленість про припинення трудового договору за угодою сторін можна також лише за взаємною згодою працівника і роботодавця. Цю позицію послідовно підтримує Верховний Суд.

Також радимо звернути увагу на статтю «Звільнення за власним бажанням і попередження за два тижні»