Передусім слід зазначити, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Так, звiльнення одинокої матерi за наявностi в неї дiтей вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда, яка працює за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, можливе лише у випадку ліквідації юридичної особи або у разi волевиявлення самої жiнки (звільнення за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України) та у разi досягнення згоди сторiн (звiльнення за угодою сторiн відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України).
Інших варіантів законодавство не передбачає.
Щодо звільнення працівниці, яка має статус одинокої матері, якщо вона систематично спізнюється на роботу, повідомляємо, що враховуючи наведене вище, названу категорію жінок не можна звільнити як з підстав, передбачених статтями 40 (крім випадку повної ліквідації підприємства) i 41 КЗпП України, так i з інших підстав, за яких трудовий договір розривається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Якщо жінка порушує трудову дисципліну, до неї можуть бути застосовані інші заходи дисциплінарного стягнення такі, як догана, але звільняти її забороняється.