Звільнення працівника за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України можливе навіть у період тимчасової непрацездатності.
Водночас Верховний Суд наголошує: якщо погоджена сторонами дата звільнення припадає на період лікарняного, днем звільнення має бути визначено перший робочий день після завершення тимчасової непрацездатності.
Позиція Верховного Суду
Таку правову позицію Верховний Суд висловив у постановах від 15.09.2020 у справі №205/4196/18 та від 17.01.2025 у справі №522/2588/23.
Суд зазначив, що наказ про звільнення, виданий у період лікарняного, є законним. Однак якщо визначена сторонами дата припадає на період тимчасової непрацездатності, її потрібно перенести на перший робочий день після завершення лікарняного.
Алгоритм дій роботодавця
У разі звільнення працівника за угодою сторін під час лікарняного роботодавцю слід дотримуватися такого порядку:
- отримати заяву працівника із зазначенням підстави звільнення (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП) та дати звільнення;
- видати наказ про звільнення із зазначеною у заяві датою;
- перевірити інформацію щодо відкритого лікарняного (наприклад, через кабінет страхувальника на порталі Пенсійного фонду України);
- у разі збігу дати звільнення з періодом непрацездатності перенести дату звільнення на перший робочий день після її завершення.
Коригування дати звільнення
Працівник може подати заяву з проханням визначити датою звільнення перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.
Якщо така заява відсутня, роботодавець може самостійно змінити дату звільнення — у самому наказі або шляхом видання окремого наказу про внесення змін.
У підсумковому наказі зазначають формулювання: «Припинити трудовий договір за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП) з першого робочого дня після закінчення тимчасової непрацездатності».
Джерело: Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.