Звертаємо увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Відповідно до ч. 5 ст. 79 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Відповідно до ч. 7 ст. 79 КЗпП визначено, що невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на невикористану відпустку. Також не має заборони надавати в майбутньому щорічні відпустки у разі їх невикористання, тому, якщо працівник не скористався своїм правом на таку відпустку за декілька попередніх років, він має право використовувати всі дні.
Зважаючи на вищевикладене, працівник має право використати щорічну основну та додаткову відпустку за інший період роботи у поточному робочому році звертаємо увагу, що у заяві та наказі на відпустку повинні бути вказані періоди за які надається відпустка та кількість днів відпустки.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про відпустки» особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Отже, ненадання працівнику щорічних відпусток є порушенням законодавства про працю, за що передбачена фінансова та адміністративна відповідальність.