Електронне працевлаштування у 2026 році: що зміниться для роботодавців і працівників

15 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла за основу законопроєкт № 14141, яким пропонується внести зміни до статті 24 Кодексу законів про працю України щодо електронного документообігу при працевлаштуванні.

Метою законодавчих змін є створення правових умов для укладення трудових договорів в електронній формі без обов’язкової фізичної присутності працівника та без подання паперових документів, що посвідчують особу.

Суть законодавчих змін

Законопроєктом передбачено, що у разі укладення трудового договору в електронній формі:

• ідентифікація працівника здійснюється шляхом підписання трудового договору кваліфікованим або удосконаленим електронним підписом;
• сторони трудових відносин можуть за взаємною згодою визначати порядок створення, пересилання та зберігання електронних кадрових документів;
• електронний кадровий документообіг здійснюється з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, подання паспорта або інших документів у паперовій формі перестає бути обов’язковим елементом процедури працевлаштування.

Чому ці зміни є актуальними

Необхідність запровадження електронного працевлаштування зумовлена тим, що значна частина працездатного населення:

• перебуває у статусі внутрішньо переміщених осіб;
• працює дистанційно;
• знаходиться за межами постійного місця проживання або за кордоном.

Запровадження електронного формату трудових відносин сприятиме реалізації конституційного права на працю, спрощенню залучення кадрів та відновленню економічної активності, зокрема на деокупованих територіях.

Крім того, запропоновані зміни узгоджуються з положеннями Регламенту ЄС № 910/2014 (eIDAS), що є важливим кроком у гармонізації трудового законодавства України з правом Європейського Союзу.

Електронне працевлаштування: було і стане

Чинна практика

• переважно паперова форма трудового договору;
• обов’язкова фізична присутність працівника;
• подання оригіналів документів для ідентифікації;
• обмежене використання електронних документів;
• високі формальні ризики при дистанційному оформленні.

Після ухвалення змін

• трудовий договір як електронний документ;
• дистанційне укладення без особистої присутності;
• ідентифікація працівника через КЕП або УЕП;
• повноцінний електронний кадровий документообіг;
• юридична рівність електронних і паперових документів.

Ризики для роботодавців

Попри спрощення процедур, електронне працевлаштування потребує підвищеної організаційної та цифрової дисципліни.

• Ідентифікація працівника — використання неналежного або скомпрометованого електронного підпису може стати підставою для оскарження трудового договору;
• Зберігання документів — втрата електронних кадрових документів фактично прирівнюється до їх відсутності;
• Дотримання інших вимог КЗпП — електронний договір не скасовує обов’язок видання наказу про прийняття, подання повідомлення до ДПС та ведення табелів обліку робочого часу;
• Захист персональних даних — електронний кадровий облік пов’язаний з підвищеними ризиками кібербезпеки;
• Перевірки Держпраці — роботодавець має забезпечити можливість підтвердити чинність електронних підписів і порядок зберігання документів.

Висновок

Електронне працевлаштування у 2026 році є переходом до нової моделі трудових відносин. Успішність цієї моделі залежить від поєднання цифрових інструментів із дотриманням трудових гарантій та належного кадрового обліку.

Матеріал підготовлено за інформацією з офіційної сторінки Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.