Компенсація за невикористану відпустку працівнику, якому було оголошено простій
Статтею 83 КЗпП визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. При цьому до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються: зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним, згідно з законодавством, зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.
Отже, час перебування у простої входить до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Згідно з абз. 6 п. 2 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої зарплати з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівники, згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин, не працювали, і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково.
До цього періоду відноситься час простою не з вини працівника, який оплачувався у розмірі не нижче 2/3 встановленої працівникові тарифної ставки (окладу).
Отже, якщо під час розрахунку середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки до розрахункового періоду потрапляє час простою, він виключається з розрахункового періоду.
