Мінекономіки щодо стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку

Кількість днів щорічної основної відпустки працівника має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості такої відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу.

Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає.

Необхідно зауважити, що відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 9 Закону N 504 до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 Закону N 504), зараховуються:

• час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному, зокрема, статтею 26 Закону N 504.

Водночас Законом України від 22.11.2023 N 3494-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань" (далі - Закон N 3494), який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни, зокрема, до Закону N 504, якими доповнено статтю 26 Закону N 504 частиною четвертою, відповідно до якої час перебування у відпустках, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону N 504.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 12 Закону України від 15.03.2022 N 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон N 2136) (в редакції Закону N 3494) протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону N 504, без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону N 504.

Таким чином, періоди перебування у відпустці, передбаченій статтею 26 Закону N 504 та частиною третьою статті 12 Закону N 2136 до дня набрання чинності Законом N 3494, зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, а після цієї дати - ні.

Тобто, з дня набрання чинності Законом N 3494, час перебування у відпустках без збереження заробітної плати, наданих згідно зі статтею 26 Закону N 504 та частиною третьою статті 12 Закону N 2136, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

З огляду на викладене, вважаємо, що якщо в поточному році працівнику надано щорічну відпустку повної тривалості, під час її розрахунку за наступний рік має бути зроблено перерахунок тривалості щорічної відпустки залежно від фактично відпрацьованих працівником днів, з урахуванням кількості днів відпустки, отриманої авансом.