Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою ніж 24 календарних дні.
Тобто за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, не менше ніж 24 календарних дні щорічних відпусток (основної та додаткових) за решту днів невикористаних щорічних відпусток за цей самий робочий рік може бути виплачено грошову компенсацію.
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 Закону), та додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 15 Закону) не належать до щорічних відпусток, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, тому на них не поширюються наведені вище умови компенсації щорічних відпусток.