Особливості визначення стажу для щорічної відпустки демобілізованих працівників
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку, зараховується, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.
Згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу,військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб − підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Час, який зараховується до стажу роботи для надання щорічної відпустки:
- фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників такого виробництва, цеху, професії або посади;
- щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
- роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Отже, період увільнення працівників під час мобілізації зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, а до стажу, що надає право на щорічну додаткову відпустку,− ні.
