Про особливості надання відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану
Дана відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України "Про відпустки".
Для отримання такої відпустки працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця з відповідною заявою, в якій обов'язково має бути визначеною тривалість такої відпустки, але не більше ніж 90 календарних днів.
Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів. Водночас вважаємо, що загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану.
Законом не передбачено право роботодавця відмовити такому працівникові у наданні цієї відпустки.
Водночас виходячи із умов її надання, вбачається, що працівник має підтвердити той факт, що він ""виїхав за межі території України"" або ""набув статусу внутрішньо переміщеної особи"". Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які достатньою мірою підтверджують цей факт.
Отже, законодавець встановив обов'язок для роботодавця надати працівнику відповідну відпустку, але за умови, наявність відповідних обставин, а саме: наявність факту перетину особою державного кордону або набуття статусу внутрішньо переміщеної особи.
Тобто, у разі звернення працівника із заявою про надання відпустки відповідно до частини четвертої статті 12 Закону №2136-IX, йому також необхідно надати документи, що будуть підтверджувати наведені вище обставини.
