Проєкт Трудового кодексу може звузити гарантії з оплати праці: зауваження ГНЕУ

Головне науково-експертне управління Верховної Ради України оприлюднило зауваження до окремих положень проєкту нового Трудового кодексу. На думку експертів, низка норм щодо оплати праці може послабити існуючі гарантії працівників та змінити баланс трудових відносин на користь роботодавця.

Компенсація за затримку зарплати: лише індексація

Стаття 160 проєкту передбачає, що компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати здійснюється відповідно до індексу зростання споживчих цін у порядку, встановленому законодавством.

ГНЕУ зазначає, що такий механізм фактично нівелює вимогу своєчасності виплати заробітної плати. Компенсація, прив’язана виключно до індексації, не враховує тривалості затримки та вини роботодавця і не має превентивного характеру. Відповідно, вона не створює реального стимулу для дотримання строків виплати заробітної плати.

Ризик фрагментації мінімальної заробітної плати

Частина 4 статті 164 проєкту допускає можливість встановлення законом іншого розміру мінімальної заробітної плати для окремих категорій працівників юридичних осіб, що фінансуються з бюджету.

На думку ГНЕУ, це не узгоджується з положенням про те, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою до застосування на всій території України. Такий підхід створює ризики фрагментації мінімальної зарплати та може призвести до порушення принципів рівності та недискримінації у сфері оплати праці.

Зміна умов оплати праці та ризик звільнення

Стаття 170 проєкту передбачає повідомлення працівника про зміну умов оплати праці в бік їх погіршення у порядку, визначеному статтею 77 проєкту.

Експерти звертають увагу, що відповідні положення фактично регулюють механізм припинення трудового договору у разі незгоди працівника із запропонованими змінами. У результаті працівник може опинитися перед вибором: погодитися на погіршення умов оплати праці або втратити роботу.

На думку ГНЕУ, така модель може призвести до довільного застосування норм роботодавцем та створює ризик порушення принципу належного соціально-трудового балансу.

Обмеження виплат при звільненні

Частина 1 статті 182 проєкту встановлює, що у разі невиплати з вини роботодавця належних сум при звільненні працівникові виплачується середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за шість місяців.

ГНЕУ нагадує про правову позицію Конституційного Суду України, згідно з якою невиплата належних сум є триваючим правопорушенням, а остаточний обсяг вимог визначається на день фактичного розрахунку.

Обмеження строку виплати середнього заробітку шістьма місяцями, на думку експертів, може розглядатися як звуження обсягу гарантій щодо своєчасної та повної оплати праці та як потенційне втручання у конституційне право, передбачене статтею 43 Конституції України.

Висновок експертів

ГНЕУ підкреслює, що реформування трудового законодавства має здійснюватися з дотриманням конституційного принципу неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Запропоновані норми, за оцінкою експертів, містять ризики зменшення рівня соціального захисту працівників у сфері оплати праці.