Сумісництво чи суміщення: у чому різниця та як правильно оформити додаткову роботу працівника
У кадровій практиці поняття «сумісництво» та «суміщення» нерідко плутають. Однак це різні форми виконання додаткової роботи, які мають відмінний порядок оформлення, умови виконання трудових обов’язків та оплату праці.
Неправильне визначення виду трудових відносин може призвести до порушень трудового законодавства, спорів щодо оплати праці та претензій з боку контролюючих органів.
Що таке сумісництво
Відповідно до статті 102-1 Кодексу законів про працю України сумісництво — це виконання працівником, крім основної роботи, іншої оплачуваної роботи на умовах окремого трудового договору у вільний від основної роботи час.
Робота за сумісництвом може виконуватися:
- у того самого роботодавця (внутрішнє сумісництво);
- в іншого роботодавця (зовнішнє сумісництво).
Основна ознака сумісництва — додаткова робота виконується поза межами основного робочого часу.
Для оформлення сумісництва роботодавець укладає з працівником окремий трудовий договір та видає відповідний наказ про прийняття на роботу.
Заробітна плата виплачується за фактично виконану роботу відповідно до умов трудового договору.
Що таке суміщення посад або професій
Суміщення передбачене статтею 105 КЗпП України та означає виконання працівником поряд зі своєю основною роботою додаткових обов’язків за іншою посадою або професією без звільнення від основної роботи.
До суміщення також належить виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.
На відміну від сумісництва:
- новий трудовий договір не укладається;
- робота виконується в межах встановленого робочого часу;
- працівник залишається на своїй основній посаді;
- додаткова робота оформлюється наказом роботодавця.
За виконання додаткових обов’язків працівнику встановлюється доплата, розмір якої визначається колективним договором, локальними нормативними актами або за домовленістю сторін.
Читайте також: Робота за сумісництвом: повний розбір
Основні відмінності між сумісництвом і суміщенням
| Критерій | Сумісництво | Суміщення |
|---|---|---|
| Правова підстава | Ст. 102-1 КЗпП | Ст. 105 КЗпП |
| Трудовий договір | Укладається окремий | Не укладається |
| Час виконання роботи | У вільний від основної роботи час | У межах основного робочого часу |
| Оформлення | Прийняття на роботу за сумісництвом | Наказ про суміщення |
| Оплата праці | За фактично виконану роботу | Доплата за додаткові обов’язки |
| Місце роботи | Той самий або інший роботодавець | Лише той самий роботодавець |
На що звернути увагу роботодавцю
Під час оформлення додаткової роботи важливо правильно визначити її характер.
Якщо працівник виконує додаткові обов’язки після завершення свого робочого дня або у вільний від основної роботи час за окремим трудовим договором — йдеться про сумісництво.
Якщо ж працівник одночасно зі своїми основними обов’язками виконує додаткову роботу протягом робочого дня без укладення нового трудового договору — це суміщення.
Неправильне оформлення може стати підставою для трудових спорів, претензій працівників щодо оплати праці або зауважень під час перевірок контролюючих органів.
Читайте також: Знайомтеся - сумісники
Висновок
Сумісництво та суміщення — це різні форми додаткової зайнятості працівника.
Ключова відмінність полягає в тому, що сумісництво передбачає окремий трудовий договір і роботу у вільний від основної роботи час, тоді як суміщення здійснюється в межах робочого дня без укладення нового трудового договору та оплачується шляхом встановлення доплати.
