Відпустка без збереження заробітної плати. Декілька раз на рік
1. У період дії воєнного стану надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати надається без обмеження її тривалості згідно з статтею 12 Закону України № 2136.
2. У період дії воєнного стану надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати надається будь-якому працівнику незалежно від його категорії чи статусу, за його заявою та погодження роботодавцем.
3. У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межи території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, згідно статті 9 пункту 4 Закону України «Про відпустки».
Працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи». Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначається законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт. У разі повернення працівника, який перебуває у зазначеній відпустці на територію України, виходячи з умов її надання, особа втрачає вимагати продовження такої відпустки.
У період дії воєнного стану працівник має право на відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки».
Таким чином, за умови можливості з урахуванням вищевказаної інформації, працівник має право протягом календарного року на отримання відпустки без збереження заробітної плати на невикористану ним кількість передбачених законодавством календарних днів.
