Єдиний реєстр кваліфікацій: з 2 червня обов’язковий для всіх роботодавців

З 2 червня – нові правила для роботодавців

Єдиний реєстр кваліфікацій – Класифікатор професій (далі – Єдиний реєстр) – це сучасна автоматизована система, яка акумулює дані про професії, професійні кваліфікації, профстандарти та кваліфікаційні центри. З 2 червня 2026 року усі роботодавці мають застосовувати саме його при визначенні назв посад, професій та вимог до персоналу (штатні розписи, посадові інструкції, оголошення про вакансії тощо).

Порядок створення, ведення та оновлення Єдиного реєстру затверджено постановою КМУ від 29.10.2025 № 1387. Постанова набрала чинності 2 травня 2026 року, і впродовж місяця після цієї дати мали бути передані відомості з чинного Реєстру кваліфікацій до Єдиного реєстру – Класифікатора професій.

• 267 елементів професійної класифікації;
• 531 професійний стандарт;
• 13 кваліфікаційних центрів.

Перехідний період: де шукати актуальну інформацію до 2 червня

До моменту введення Єдиного реєстру в промислову експлуатацію (до 2 червня 2026 року) актуальною залишається інформація з чинного Реєстру кваліфікацій, який продовжує працювати за наявним посиланням. Тобто у перехідний період кадровики, бухгалтери й HR‑фахівці орієнтуються:

• для вибору назв професій/посад – на дані Класифікатора професій у чинному Реєстрі;
• паралельно можуть перевіряти відповідність і наявність професійних стандартів у бета‑версії Єдиного реєстру, готуючись до повного переходу.

З 2 червня 2026 року, коли Єдиний реєстр має запрацювати як основний, саме він буде єдиним офіційним джерелом для:

• систематизації професій та їх кодів;
• орієнтації на профстандарти при розробці посадових інструкцій і вимог до кваліфікації;
• взаємодії з кваліфікаційними центрами (оцінювання, підтвердження кваліфікацій).

Що це означає на практиці

Для роботодавців це не лише «нова база даних», а перехід до більш формалізованого й прозорого підходу до управління персоналом:

• при формуванні штатного розпису, наказів про прийняття/переведення, трудових договорів, звітності (зокрема до статистики, служби зайнятості) необхідно буде орієнтуватися на коди та назви професій з Єдиного реєстру;
• варто перевірити наявні посади в компанії, порівняти їх зі структурами професійної класифікації в Реєстрі, а згодом – в Єдиному реєстрі, і заздалегідь скоригувати «нестандартні» назви;
• для посад, де існують професійні стандарти, доцільно поступово гармонізувати вимоги до кваліфікації працівників із відповідними стандартами.

У підсумку Єдиний реєстр кваліфікацій має стати єдиною точкою відліку щодо професій та кваліфікацій в Україні. Для бізнесу це означає менше свобод в назвах посад, але більше визначеності при перевірках, взаємодії з держорганами та плануванні кадрової політики.