341 0

О проблемных вопросах охраны труда в бюджетных учреждениях

Про проблемні питання з охорони праці у бюджетних установах, організаціях і закладах освіти розповідає начальник відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Мелітополі Запорізької області Лариса Петрова:
«Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

За останні роки статистика свідчить, що кількість нещасних випадків у регіоні, а це м. Мелітополь, Мелітопольський, Приазовський та Якимівський райони, зменшується, але разом з цим щорічно збільшується кількість нещасних випадків в установах і організаціях освіти, культури, закладах та в структурних підрозділах регіональних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Комісії з розслідування нещасних випадків у таких структурах серед причин, з яких стався нещасний випадок, там де практично відсутні шкідливі виробничі фактори, що створюють загрозу життю і здоров'ю працюючих, поряд з організаційними встановлюють причину особистої необережності. Страховими експертами з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Мелітополі забезпечується стовідсоткова участь у розслідуванні усіх нещасних випадків та професійних захворювань. Але під час участі у комісіях з розслідування, створених роботодавцями бюджетних установ, закладів та організацій, у фахівців відділень з охорони праці часто виникають непорозуміння з роботодавцями з наступного.

По-перше, у штатному розписі апарату державної адміністрації, сільської або селищної ради, в школах, позашкільних та дитячих навчальних закладах освіти, установах культури відсутня штатна одиниця інженера з охорони праці. Вимогами ст. 15 Закону України «Про охорону праці» визначено, що на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 №255, зареєстрованого в Мін'юсті 01.12.2004 за №152/10125. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати особи, які мають відповідну підготовку, в порядку сумісництва, а на підприємствах з кількістю працюючих менше 20 осіб – можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах.

Таким чином, функції служби охорони праці на підприємствах залежно від чисельності працюючих можуть виконувати особи, які мають спеціальність «інженер з охорони праці» на умовах трудового договору (основне місце роботи чи в порядку сумісництва) або на договірних засадах.

Згідно з п. 10 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 30.11.2011 №1232, визначено, що до складу комісії входить керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії) та інші представники.

З огляду на зазначене, головою комісії з розслідування нещасного випадку може бути керівник (спеціаліст) служби охорони праці такого підприємства, що працює на умовах трудового договору (основне місце роботи) або інша посадова особа, на яку роботодавцем в порядку сумісництва або на договірних засадах покладено виконання функцій з охорони праці.

Таким чином виконання функцій з охорони праці фізичним особам без укладання роботодавцем з ними трудового або цивільно-правового договору чинним законодавством не передбачено. Згідно з п.1.5 Типового положення назви посад (професій) установлюються відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327. Разом з цим, згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 №336, визначені кваліфікаційні вимоги до фахівців служби охорони праці, серед яких основні - це повна вища освіта відповідного напряму підготовки та бажано мати стаж роботи за професією. Типовим положенням не визначено перелік професій фахівців, які можуть призначатися на посади служби охорони праці підприємств.

Все це нормативно–правові вимоги діючого законодавства.

Але візьмемо, наприклад, загальноосвітню школу, де стався нещасний випадок.

Роботодавцем для педагогічних працівників є начальник відділу (або управління) освіти місцевої ради. У відділах освіти є інженер з охорон праці, який і очолює за необхідністю комісію з розслідування нещасного випадку.

Для технічного персоналу тієї ж школи роботодавцем є директор. Для педагогів та технічного персоналу дитячого палацу творчості, дитячої школи мистецтв роботодавець - директор палацу або школи. Для наукових працівників місцевого краєзнавчого музею роботодавець - директор музею. У цих колективах практично відсутні фахівці з технічною освітою або відповідного напряму підготовки та стажем роботи за професією інженера з охорони праці. Тому роботодавець своїм наказом покладає відповідальність щодо організації роботи з охорони праці, безпеки життєдіяльності на будь-якого педагога, наукового співробітника або працівника з вищою освітою гуманітарного профілю без укладання з ними трудового або цивільно-правового договору.

Передумовою сумісництва є наявність у штатному розписі вакантної посади. Суміщення також неможливе, оскільки відсутня штатна одиниця інженера з охорони праці, а укладання цивільно-правового договору передбачає грошову винагороду, яку не закладено у кошторис установи або закладу.

Отож, коли стається нещасний випадок із працівниками цих бюджетних установ, головами комісії з розслідування нещасних випадків призначаються особи, які не мають досвіду роботи з охорони праці, не проходили навчання з охорони праці і взагалі не мають уявлення щодо питань охорони праці та проведення розслідування нещасного випадку.

Легітимність таких комісій викликає багато питань. А особливо, коли потерпілому від трудового каліцтва в подальшому за результатами огляду МСЕК встановлено значну ступінь втрати професійної працездатності та інвалідність.

Відповідно до п. 33 Порядку проведення розслідування контроль за своєчасністю та об'єктивністю проведення розслідування, підготовкою матеріалів розслідування здійснюють страхові експерти з охорони праці відділення, які є членами цих комісій.

Але практика багаторічної роботи показує, що не завжди керівники цих установ і закладів прислухаються до обґрунтованих і професійних рекомендацій, які висловлюють страхові експерти. Виникають конфліктні ситуації, обвинувачення в упередженості з боку фахівців, перевищенні своїх повноважень, необґрунтованості вимог тощо. Для розв'язання таких суперечок доводиться залучати інженерів з охорони праці управлінь освіти або звертатися за роз'ясненнями до інспекторів територіального управління Держгірпромнагляду.

Міністерство освіти і науки України наказом від 06.12.2010 №1205, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.12.2010, затвердило Типові штатні нормативи загальноосвітніх навчальних закладів, які передбачають введення в штати шкіл фахівця з охорони праці за нормативами, визначеними наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від15.11.2004 №255 «Про затвердження Типового положення про службу охорони праці». Виконання цих нормативів значно поліпшило б стан, як з виробничим, так і з травматизмом невиробничого характеру в закладах освіти.

Міністерство освіти і науки України своїм наказом від 18.04.2006 №304 затвердило Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, зареєструвало це Положення в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 за № 806/12680 та узгодило із Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до вимог вищеназваного положення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності керівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів, їх заступників, відповідальних за охорону праці, педагогічних та інших працівників, які викладають питання безпечного ведення робіт або проводять інструктажі з охорони праці, безпеки життєдіяльності, а також працівників місцевих органів управління освіти проводиться на базі методичних підрозділів відповідних органів управління освіти. Усі інші працівники закладів та установ освіти проходять навчання і перевірку знань з охорони праці, безпеки життєдіяльності безпосередньо в установах та закладах освіти, їх структурних підрозділах за місцем роботи.

На наш погляд, звідси і стає зрозуміло про причини та низький рівень стану охорони праці та профілактичної роботи з питань охорони праці в закладах та установах освіти. У школах, в управлінні освіти відсутні кабінети з охорони праці, відсутні технічні засоби та досконала база методичних матеріалів, нормативно-правові акти з охорони праці, які потребують постійного оновлення, а саме головне - методичні підрозділи навчальних закладів не мають відповідного досвіду роботи з цього напряму.

Навчання і перевірку знань з питань охорони праці керівники закладів, установ, організацій, підпорядкованих управлінню освіти, проводять самотужки на базі методичного кабінету управління освіти, категорично заперечується залучення страхових експертів з охорони праці Фонду.

Ігноруються пропозиції відділення виконавчої дирекції Фонду про проведення навчання за кошти Фонду на базі головного галузевого наукового навчально-методичного центру з питань охорони праці Таврійського державного агротехнологічного університету або на базі спеціалізованого закладу - Технічної школи.

Ці навчальні заклади поряд з великим досвідом навчання ще й мають кваліфіковані педагогічні кадри, відповідні свідоцтва на проведення навчання та вручення слухачам посвідчень державного зразка про належний рівень знань з охорони праці.

І якщо б всі керівники та інженери з охорони праці управлінь освіти у регіоні прислухалися до досвіду роботи страхових експертів з охорони праці робочих органів Фонду, ми переконані, що кількість нещасних випадків на виробництві в бюджетних установах, організаціях і закладах освіти дійшла б до нульового рівня.

Аналогічна картина і в установах та організаціях культури. Існують відповідні розпорядчі документи Міністерства культури України, але їх виконання вважають не обов'язковим деякі керівники. Їм нібито і немає часу займатися питаннями охорони праці, тим паче навчатися. Хоча саме від них залежить статус охорони праці у галузі в цілому і в окремих установах та закладах культури регіону.

На превеликий жаль, такі керівники не усвідомили й досі соціально-виробничий аспект охорони праці, для них охорона праці не є важливим елементом життєдіяльності і сприймається лише як зайвий тягар чи клопіт, доки не стався нещасний випадок.

Однак, страхові експерти з охорони праці Фонду продовжують постійно та наполегливо доводити до керівників, спеціалістів, працівників важливість охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності».



загрузка...
Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це
Коментарі (0)