Чи має право комісія із соціального страхування призначити допомогу за листком непрацездатності без діагнозу та шифру?
Частиною 1 ст. 31 Закону № 1105 визначено, що підставою для призначення допомоги є виданий у встановленому порядку ЛН.
Порядок видачі та заповнення листка непрацездатності (далі – ЛН) регламентується Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455, (далі – Інструкція № 455) та Інструкцією, затвердженою наказами МОЗ України, Мінпраці, Фонду соцстраху з ТВП, Фонду соцстраху від нещасних випадків на виробництві від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 (далі – Інструкція № 532).
Відповідно до пункту 2.10. Інструкції № 455 та пункту 4.2. Інструкції № 532 у разі тимчасової непрацездатності, зумовленої захворюванням або травмою, внаслідок алкогольного, токсичного сп'яніння чи дії наркотиків видається листок непрацездатності з обов'язковою позначкою про це в ньому у правому нижньому полі у графі «Примітка» та в медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.
Пунктом 3.2 Інструкції № 532 визначено, що у графі «Діагноз первинний» лікар указує первинний діагноз у перший день видачі ЛН. У графі «Діагноз заключний» лікар указує остаточний діагноз, а в графі «шифр МКХ-10» – шифр діагнозу відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду, прийнятої 43 Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я 01 січня 1993 року (далі – МКХ-10). Діагноз первинний, діагноз заключний та шифр МКХ-10 зазначаються виключно за письмовою згодою хворого.
В іншому випадку первинний та заключний діагнози та шифр МКХ-10 не вказуються.
Статтею 23 Закону № 1105 визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Враховуючи викладене, комісія із соціального страхування має право призначати допомогу на загальних підставах у випадках відсутності вказання діагнозу та за відсутності підстав, зазначених у статті 23 Закону № 1105.
