Особливості оплати лікарняних сезонним працівникам
Дійсно, порядок надання сезонним працівникам допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності має певні особливості.
Згідно з абз.4 ч.2 ст. 22 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.
Але треба встановити, чи є цій працівник таким, що зайнятий на сезонних роботах.
Що таке сезонні роботи визначено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 р. № 310 «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» (далі – Указ №310).
Сезонними працівниками, точніше, працівниками, зайнятими на сезонних роботах, вважаються працівники, які працюють на роботах, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.
Також для того, щоб точніше встановити, чи є працівник сезонним, слід звернутися до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.1997 р. №278 «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей» (далі – Постанова № 278).
До працівників, зайнятих на сезонних роботах, застосовується законодавство про тимчасових працівників.
Для відома: Тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а також для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), — до чотирьох місяців. Таке визначення дає цій категорії працівників Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 р. №311-ІХ «Про умови праці тимчасових робітників і службовців». Тимчасові трудові договори укладаються протягом усього року.
Трудовий договір, укладений для виконання сезонних робіт, є строковим трудовим договором, який може укладатися на строк не більше шести місяців і не може перевищувати тривалості сезону.
Якщо тривалість сезонних робіт перевищує шість місяців, із працівниками укладаються звичайні строкові трудові договори, на які не поширюється дія Указу №310 (п.п. 2, 3 ст. 23 КЗпП).
Трудовий договір на сезонні роботи буде вважатися сезонним, якщо такі роботи будуть мати одночасно дві ознаки: – роботи не можуть виконуватись протягом повного року, а тривають протягом певного періоду, залежно від природних та кліматичних умов; – відповідні галузі та види робіт, на які приймають працівника, належать до сезонних і є у Списку сезонних робіт і сезонних та сезонних галузей, затвердженому Постановою №278.
Роботи в виноградарстві дійсно зазначені у видах робіт, які, згідно з Постановою № 278, віднесені до сезонних.
В Списку сезонних робіт та галузей не зазначаються конкретні професії, посади сезонних працівників та не деталізовано сезонні роботи. В зв’язку з цим перелік таких професій, посад та конкретних видів сезонних робіт, а також їх тривалість, дати початку та закінчення таких робіт підприємствам доцільно встановлювати в колективному договорі або іншому локальному нормативному документі.
Але ж наявність однієї цієї ознаки замало, щоб віднести трудовий договір підприємства з найманим працівником виноградної бригади до сезонного.
Адже в Указі № 310 зазначено, що для того, щоб трудовий договір було визначено сезонним, роботи за ним повинні виконуватися протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.
В наказі підприємства про прийом на роботу працівників виноградної бригади зазначено, що вони приймаються «на період сезону вирощування винограду». Роботи на виноградниках на підприємстві тривають з березня по листопад – тобто впродовж дев’яти місяців на рік.
Таким чином, незважаючи на те, роботи у виноградарстві віднесено до сезонних робіт, в наказі про прийом на роботу міститься термін «на період сезонних робіт», зазначений трудовий договір неможна вважати сезонним; працівник зайнятий на цих роботах, не є сезонним працівником.
Цей договір є звичайним строковим трудовим договором, на який не поширюється дія Указу № 310, укладеним на період виконання певної роботи, так як в силу специфіки вирощування винограду неможливо заздалегідь визначити строк, необхідний для виконання робіт, які передбачені угодою сторін.
Тому допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, зазначеному працівникові повинна надаватися на загальних підставах.
Укази Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 р. № 310 «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» та від 24.09.1974 р. №311-ІХ «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» є чинними згідно з постановою Верховної ради України від 12.09.1991 року №1545 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», якою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.