Фонд соцстраху щодо оформлення листків непрацездатності
Частиною 1 статті 90 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву; найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
Вимоги до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки, встановлюються Міністерством юстиції України (частина 7 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 р. N 755-IV).
Відповідно до пункту 1.4 Вимог до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 р. N 368/5 (далі - Вимоги), юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування.
Пунктами 1.1 та 1.3 Вимог передбачено, що найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ) та назву. Назва юридичної особи не може містити посилання на організаційно-правову форму.
Найменування відокремленого підрозділу повинно містити слова "відокремлений підрозділ" ("філія", "представництво" тощо) та вказувати на належність до юридичної особи, яка створила зазначений відокремлений підрозділ (пункт 1.8 Вимог).
Пунктом 3.1 Вимог передбачено, що назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб'єкта господарювання (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ).
Окрім цього, статтею 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (стаття 95 Цивільного кодексу України).
Враховуючи норми Цивільного кодексу України, Вимоги та положення Інструкції N 532, при заповненні частини лицьового боку бланка листка непрацездатності, що видається непрацездатному, повинна повністю вказуватися назва юридичної особи або її відокремленого підрозділу (з указанням на належність до юридичної особи) та їх місцезнаходження. Такі вимоги застосовуються до написання назви та місцезнаходження як закладу охорони здоров'я, так і організації, установи, підприємства.
Частиною 2 статті 16 Закону України N 1105 визначені обов'язки застрахованих осіб, зокрема: надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону, своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг, дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності.
Слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 30 Закону України N 1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Дійсно, згідно з чинним законодавством страхувальник отримує листок непрацездатності лише після закриття його закладом охорони здоров'я та звернення застрахованої особи за призначенням матеріального забезпечення.
Проте, відповідно до Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 р. N 13, комісія (уповноважений) із соціального страхування зобов'язана розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення, та має право перевіряти дотримання застрахованими особами режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності (пункти 2.1 та 2.2).
При порушенні режиму, встановленого для них лікарем, застраховані особи втрачають право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності (частина 2 статті 23 Закону N 1105).