Карнизи для штор: на який субрахунок оприбуткувати бюджетній установі?

Чинне законодавство не містить спеціальних правил щодо бухгалтерського обліку карнизів для штор. Так само відсутні офіційні роз'яснення Мінфіну або Державної казначейської служби України, які б визначали, на якому саме субрахунку їх обліковувати.

Тому бухгалтер повинен самостійно визначити порядок обліку, керуючись НП(С)БО 121 «Основні засоби», затвердженим наказом Мінфіну від 12.10.2010 № 1202, НП(С)БО 123 «Запаси», затвердженим наказом Мінфіну від 12.10.2010 № 1202, Порядком застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженим наказом Мінфіну від 29.12.2015 № 1219, та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку для суб'єктів державного сектору, затвердженими наказом Мінфіну від 23.01.2015 № 11.

На нашу думку, якщо карнизи придбаваються як окремі матеріальні об'єкти і строк їх корисного використання перевищує один рік, найбільш обґрунтованим є їх облік на субрахунку 1113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».

Чи є карниз окремим об'єктом обліку?

Перш ніж визначати субрахунок, необхідно з'ясувати, чи виникає взагалі окремий актив.

Якщо карнизи:

• придбані установою окремо;
• отримані за видатковою накладною;
• можуть бути демонтовані без пошкодження будівлі;
• за потреби можуть бути встановлені в іншому приміщенні, то вони є окремими матеріальними об'єктами.

Інша ситуація виникає тоді, коли карнизи входять до кошторисної вартості ремонту або реконструкції приміщення і окремо установі не передаються. У такому разі вони є лише складовою виконаних будівельних робіт і окремий актив не виникає.

Саме тому відповідь на питання про субрахунок залежить від способу придбання карнизів.

Чи можна обліковувати карнизи як МШП?

Саме тут виникає найбільше запитань.

На практиці можна зустріти рекомендації оприбутковувати карнизи на субрахунок 1812 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Проте після аналізу чинного законодавства такий підхід видається недостатньо обґрунтованим.

Відповідно до Порядку застосування Плану рахунків, на субрахунку 1812 обліковують малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Карниз цим критеріям, як правило, не відповідає.

Навпаки:

• строк його експлуатації зазвичай становить багато років;
• він не споживається під час використання;
• після демонтажу може використовуватися повторно.

Отже, лише низька вартість карниза не є підставою для його віднесення до МШП.

Чому більш логічним є субрахунок 1113?

Після того як встановлено, що карниз:

• є окремим матеріальним об'єктом;
• використовуватиметься більше одного року;
• не належить до запасів, залишається визначити, до якої групи необоротних активів його віднести.

Згідно з Порядком застосування Плану рахунків активи, термін експлуатації яких перевищує один рік, але які за вартісними ознаками не включено до основних засобів, належать до малоцінних необоротних матеріальних активів, які обліковують на субрахунку 1113.

Карнизи відповідають характерним ознакам таких активів:

• мають невелику первісну вартість;
• використовуються тривалий час;
• не є складовою будівлі;
• можуть бути демонтовані та використані повторно.

Саме тому їх облік як МНМА найбільш повно відповідає економічному змісту операції.

Якщо карнизи придбані разом із ремонтом

Окремо слід звернути увагу ще на одну ситуацію.

Якщо карнизи:

• не передаються установі окремо;
• включені до локального кошторису;
• входять до вартості ремонтних робіт, то окремим об'єктом бухгалтерського обліку вони не визнаються.

У цьому разі їх вартість є складовою вартості виконаного ремонту.