Особам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст. 74 КЗпП).
Відпусткою є час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.
У період відпустки працівник не несе обов’язку виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, і підлягати внутрішньому трудовому розпорядку.
Під тимчасовою втратою працездатності слід розуміти неспроможність особи виконувати свої трудові обов’язки, передбачені трудовим договором, внаслідок короткотривалих обставин об’єктивного характеру. Тимчасова непрацездатність підтверджується листком непрацездатності.
Тобто працівники, які перебувають у відпустці чи на лікарняному, у розумінні трудового законодавства не можуть вважатися такими, що виконують в цей період роботу, обумовлену трудовим договором.
Оскільки чинним законодавством про працю не передбачено можливості продовження виконання керівником підприємства посадових обов’язків у період відпустки, тимчасової непрацездатності, то з метою уникнення можливих негативних наслідків до штату підприємства необхідно ввести посаду, наприклад заступника керівника, обіймаючи яку працівник виконуватиме обов’язки керівника у разі тимчасової відсутностіостаннього.
Використані матеріали
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Елена Усенко, главный специалист сектора режимов труда, отдыха и норм труда Департамента заработной платы и условий труда Минсоцполитики.