Постанова № 245 та наказ № 43, які обмежують сумісництво, втратили чинність
постанови КМУ:
- «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 № 245;
- «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 04.03.2015 № 81.
Також скасовано дію наказу Мінпраці, Мінюсту та Мінфіну «Про затвердження положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.93 № 43.
Це пов’язано з тим, що діюча із 19.07.2022 стаття 1021 КЗпП вже не містить норму, за якою умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій має визначати Кабмін. Нагадаю, що це сталося завдяки Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX.
Наразі зазначеною статтею передбачено:
«Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу».
Тож Уряд привів підзаконні нормативні акти у відповідність до КЗпП.
Але варто застерегти суб'єктів, на яких поширюються дія Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, що обмеження для них щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності встановлено статтею 25 цього Закону.
Зокрема, особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Також врахуйте, що виходячи зі змісту ч. 2 ст. 21 КЗпП, обмеження щодо сумісництва можуть передбачатися законодавством, колективним договором або угодою сторін.
