Роз'яснення щодо права громадян на відпустку
Якими нормативно-правовими актами України гарантується право на відпустку?
Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України), Законом України «Про відпустки», іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Стаття 45 Конституції України гарантує особам які працюють, право на відпочинок. Згідно частини другої вказаної статті Конституції мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки визначаються законом.
Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Які існують види відпусток?
Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки», установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
5) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
6) відпустки без збереження заробітної плати;
7) інші види відпусток, які можуть установлюватися законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором.
Що відноситься до інших видів відпусток, які можуть установлюватися законодавством?
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Наприклад, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон), отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік та використання чергової відпустки у зручний час, передбачено:
- особам, віднесеним до категорії 1 (пункт двадцять два частини першої статті 20 Закону);
- особам, віднесеним до категорії 2 (пункт перший частини першої статті 21 Закону);
- одному з батьків дитини, яким встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою або особи, яка їх замінює (пункт третій частини третьої статті 30 Закону).
Відповідно до частини першої статі 5 Закону України «Про відпустки» тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Міністерством праці України 12 лютого 1997 року № 10/2-493 було надано роз’яснення щодо практичного застосування частини першої статті 5 Закону України «Про відпустки», яким передбачено проводити перерахунок тривалості щорічної основної і додаткової відпусток з робочих в календарні дні. Відповідно до розрахунків, додаткова відпустка, передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має надаватися з розрахунку 16 календарних днів.
