Три запитання про відпустки, які спалюють мозок роботодавцю
Чи можна не відпустити працівника у відпустку?
На перший погляд здається: якщо працівник має право на щорічну відпустку — то її повинні надати. Але на практиці це трохи працює не так. Відпустки визначаються графіком, який складається заздалегідь. При його формуванні враховують як інтереси підприємства, так і побажання працівників.
І якщо відпустка вже затверджена у графіку, роботодавець не має права відмовити в її наданні, не має права змушувати йти у відпустку в інший час. Але, є винятки.
Роботодавець може ініціювати перенесення відпустки. Це передбачено статтею 11 Закону про відпустки, якщо її надання у запланований період може негативно вплинути на виробничий процес. Наприклад, немає працівника на заміну або якісь форс-мажорні обставини на підприємстві.
Проте навіть у такій ситуації мають бути дотримані три умови:
- Це лише тимчасове рішення.
- Перенесення узгоджується з працівником.
- Відпустку обов’язково надають до кінця робочого року, за який вона належить.
Тобто, навіть за виробничої потреби, без згоди працівника відпустку перенести не можна.
Але буває і навпаки — працівник не може скористатися відпусткою у запланований час, і просить перенести її на інший строк. Чи може роботодавець відмовити в такому випадку? Відповідь залежить від причин, за яких працівник звертається з проханням.
Є випадки, коли роботодавець зобов’язаний перенести відпустку на вимогу працівника. Це передбачено тією ж статтею 11 Закону “Про відпустки”. Зокрема: коли працівника не повідомили у відповідному порядку про дату початку відпустки чи роботодавець не виплатив вчасно відпускні.
Також закон вимагає перенести або продовжити відпустку у випадках:
- тимчасової непрацездатності працівника;
- виконання державних або громадських обов’язків;
- збігу з декретною або навчальною відпусткою;
- встановлення факту позбавлення волі працівника внаслідок збройної агресії проти України
В усіх інших ситуаціях перенесення можливе лише за згодою обох сторін. Тобто якщо працівник хоче піти у відпустку поза графіком, але не має підстав за законом — роботодавець має право відмовити.
Проте є категорії працівників, яким не можуть відмовити у відпустці, навіть якщо це суперечить графіку. Це особи з інвалідністю, ветерани праці та інші пільгові категорії. Відповідно до статті 10 Закону “Про відпустки” вони мають право обирати зручний для себе час відпустки, і роботодавець зобов’язаний це врахувати — навіть у разі виробничої потреби. Більш детальний перелік таких категорій ви бачите далі, але і він не є вичерпним.
Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
1) особам віком до вісімнадцяти років;
2) особам з інвалідністю;
3) жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
10) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року;
11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Чи обов’язково використовувати відпустки за минулі роки у хронологічному порядку?
Закон не зобов’язує працівника використовувати накопичені щорічні відпустки саме в хронологічному порядку. Немає вимоги спочатку йти у відпустку за попередні роки, а вже потім — за поточний.
Лист Мінсоцполітики від 24.12.2013 № 152/13/82-13
Для точного обліку та послідовності доцільно надавати відпустки саме в такому порядку — спершу за минулі роки, потім за поточний.
Але цей лист — рекомендаційний, і не обов’язковий до виконання.
Хоча на практиці хронологічний підхід застосовується найчастіше. І це логічно: роботодавцям зручно, щоб працівники спершу використали накопичені відпустки. (особливо з огляду на обмеження, які в мирний час забороняли накопичення великого «відпускного боргу»).
Однак, норма про хронологічне використання відпусток не закріплена в законі, тож працівник має право наполягати на відпустці за поточний робочий рік, навіть якщо залишились невикористані дні за минулі роки.
Чи можна піти у відпустку на всі накопичені дні, чи є якесь обмеження?
Часто можна почути: «У відпустку можна максимум на 59 днів!» Але чи справді це так?
Насправді працівник може відпочивати хоч 100 днів поспіль — якщо роботодавець не заперечує. Адже законодавство не встановлює жорстких обмежень щодо загальної тривалості відпустки, якщо вона охоплює кілька років.
По-перше, обмеження 59 (або 69) календарних днів стосується щорічної основної та додаткової відпустки за один робочий рік. Але якщо працівник Лист Мінсоцполітики від 08.07.2019 № 793/0/204-19 накопичив відпустки за кілька років, їх можна об’єднати і використати одним періодом — навіть якщо загальна тривалість перевищує ці межі.
По-друге, під час дії воєнного стану діє тимчасове обмеження: можна надати лише 24 календарні дні щорічної відпустки за поточний робочий рік (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).
Проте це обмеження не поширюється на невикористані дні за попередні роки. Це підтверджується роз’ясненнями Мінекономіки.
Отже, ніяких обмежень щодо загальної кількості днів у випадку накопичених відпусток немає.
А якщо ви хочете знати відповідь на питання: Чи можна ділити відпустку, як заманеться, і що за це буде? радимо подивитись відео
