|
До відома (що говорять джерела) До української «карантин» прийшов із французької – від quarantaine. Але якщо зазирнути до етимологічних глибин, то італійське quarantena (порядковий числівник жіночого роду – «сорокова») є скороченням від quaranta giorni, тобто «сорок днів». Щоб захистити прибережні міста від «Чорної смерті», яка вирувала в Європі XIV століття, кораблі, що прибували до Венеції, повинні були відстояти на якорі 40 днів (quaranta giorni). У 1374 році Венеція видала наказ, згідно з яким усі кораблі і пасажири повинні залишатися на сусідньому острові Сан-Лаццаро, доки спеціальна рада з охорони здоров’я не дозволить їм в’їхати до міста. |
Тепер до наших сучасних проблем з карантином...
Отже, 31 січня 2022 року набуває чинності наказ МОЗ від 30.11.2021 № 2664 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням»2, який розширює перелік організацій, представники яких підлягають обов’язковій вакцинації проти COVID-19.
2 Наказ МОЗ.
Згідно з цим наказом до списку тих, хто підлягає обов’язковій вакцинації проти COVID-19 на період дії карантину, встановленого Урядом, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, додаються працівники:
— органів місцевого самоврядування;
— закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності;
— комунальних підприємств, установ та організацій.
Працівники цих установ, які не отримають принаймні одну дозу вакцини проти COVID-19 до 31 січня (за умови відсутності в них протипоказань), відповідно до п. 416 постанови № 1236 мають бути відсторонені від роботи без збереження заробітної плати.
Проблема перша
Відмова, ухилення працівника від роботи — яким чином з’ясовується
Тут нагадаю, що відповідно до п. 416 постанови № 1236 керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов’язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров’я).
Проблема полягає в отриманні підтвердження від працівника факту відмови або ухилення від вказаного щеплення. Цей факт має бути зафіксований в обов’язковому порядку (механізмів фіксування на законодавчому рівні для цих ситуацій не передбачено). На практиці факт відмови чи ухилення намагаються отримати від працівника у складеній ним пояснювальній записці (що буває не часто, як розумієте). Інший варіант — складення Акта в присутності декількох працівників органів місцевого самоврядування, які за своїми суб’єктивними думками мають зробити за фактом висновок: працівник, наприклад, відмовився від щеплення, що випливає з того, що він не надав, наприклад, той же сертифікат про щеплення. Скажу одразу: так собі підтвердження відмови, але знову ж таки треба визнати, що третього варіанта як такого і не існує. Залишається лише тоді сподіватися на те, що працівник, по-перше, не звернеться до суду, а по друге — суд визнає такий Акт підтвердженням факту відмови працівника від щеплення. Гарантій жодних, якщо враховувати останню судову практику щодо того, яким може бути рішення суду.
Проблема друга
Попередження про необхідність щепитися
Зробити це раніше 31 січня офіційно буде, на мою думку, порушенням законодавства, адже вимоги набудуть чинності саме 31 січня, а отже, раніше цієї дати немає про що й попереджати. Щоб не створювати нових судових прецедентів, краще утриматися від таких завчасних дій. Попередження (повідомлення) про необхідність щепитися доцільно робити шляхом видання розпорядчого документа, з яким усі працівники мають ознайомитися під підпис. У цьому розпорядчому документі необхідно вказати і про наслідки відмови чи ухилення від вакцинування.
Як же бути зі строками повідомлення? — спитаєте ви, адже ми розуміємо, що всі дії мають відбутися майже в один день: повідомлення про необхідність щеплення працівникам, ознайомлення з ним працівників, здійснення відсторонення у разі наявності для того підстав.
Я би, напевно, етап повідомлення розділила на два підетапи:
— перший — видати розпорядчий документ, в якому повідомити, що 31.01.2022 набуде чинності наказ МОЗ, яким передбачено обов’язковість щеплення для працівників органів місцевого самоврядування, отже, всі працівники мають попіклуватися про те, щоб здійснити необхідні заходи, передбачені постановою № 1236 (пояснити, в чому вони полягають);
— другий — видати вже розпорядчий документ, в якому зазначити, що набув чинності наказ МОЗ і відповідно з цієї дати відстороненню від роботи підлягають ті працівники, які відмовляються або ухиляються від щеплення (окрім, звісно, передбачених постановою № 1236 винятків).
Якщо стисло, то десь так би і діяла.
Проблема третя
Видання розпорядчого документа про відсторонення працівника від роботи
Враховуйте обов’язково, що за жодних обставин видання розпорядчого документа про відсторонення не може бути раніше 31 січня 2022 року. Інакше вам забезпечений судовий позов від працівника, справу за яким навряд чи ви виграєте.
Брусенцова Яна, директор Департаменту видань для публічно-правової сфери, головний редактор видань «Місцеве самоврядування» та «Радник старости», юрист
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ СІЧЕНЬ, 2022/№ 1
