Деякі питання нарахування єдиного внеску
Чи потрібно нараховувати єдиний внесок на разову безповоротну фінансову допомогу, виплачену роботодавцем?
Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 2464).
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2 Інструкції № 5 матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, указаних у пункті 3.31) входить до фонду додаткової заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок.
Згідно з пунктом 3.31 розділу 3 Інструкції № 5 матеріальна допомога разового характеру, щонадається підприємством окремим працівникам підприємства у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
Таким чином, базою нарахування ЄВ є безповоротна фінансова допомога, що має систематичний характер та виплачена роботодавцем працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах.
Разом з тим, не є базою нарахування ЄВ сума безповоротної фінансової допомоги разового характеру та безповоротна фінансова допомога, виплачена роботодавцем особам, які не перебувають з ним у трудових відносинах.
Чи нараховується єдиний внесок на премію в розмірі менше мінімальної заробітної плати, нараховану звільненому працівнику?
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом – Закон № 2464) роботодавці нараховують єдиний внесок (далі за текстом – ЄВ) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною другою статті 7 Закону № 2464 нарахування ЄВ на суму заробітної плати (доходу) за виконану роботу (надані послуги) поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час.
У разі якщо база нарахування ЄВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом намісяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ (частина п’ята статті 8 Закону № 2464).
Обов’язок нарахування ЄВ з мінімальної заробітної плати поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (премію) в розмірі меншому мінімальної заробітної плати.
Якщо після включення суми премії, нарахованої звільненому працівнику, до відповідних періодів її нарахування загальний дохід за місяць (сума нарахованої заробітної плати за відпрацьований час та сума премії) становить менше мінімального розміру заробітної плати, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄВ.
При звільненні працівникові нараховується сума вихідної допомоги. Чи потрібно на цю суму нараховувати єдиний внесок?
Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5. Пунктом 3.8 розділу 3 Інструкції № 5 визначено, що суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору входять до інших виплат, які не належать до фондуоплати праці.
Отже, сума вихідної допомоги, нарахована роботодавцем найманому працівникові при його звільненні, не є базою нарахування єдиного внеску. Зазначена норма визначена в пункті 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI.
Чи переноситься граничний термін сплати єдиного внеску, якщо останній день строку сплати припадає на вихідний або святковий день?
Відповідно до частини восьмої ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – роботодавці зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Порядок нарахування і сплати єдиного внеску затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Згідно з пунктом 11 розділу ІV Інструкції № 449 у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску, зазначених у Інструкції № 449, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Як правильно визначити показник «максимальна величина бази нарахування єдиного внеску»?
Відповідно до пункту 4 частини першої статті1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 2464, на яку нараховується єдиний внесок. З 01.05.2016 року максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює 36 250 грн. (1450 грн. *25). Відповідно максимальний розмір нарахованого єдиного внеску з 01.05.2016 року становить 7975 грн. (36250 грн. * 22%) або 3048,63 грн. (36250 грн*8,41%) при нарахуванні єдиного внеску на зарплату працівника з інвалідністю, якщо роботодавцем є юридична особа.