Оплата праці керівників та працівників комунальних некомерційних підприємств
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» збільшено кількість організаційно-правових форм закладів охорони здоров’я.
Відповідно до статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» залежно від форми власності заклади охорони здоров’я утворюються та функціонують, як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності.
Заклади комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати, як комунальні установи або комунальні некомерційні підприємства.
Джерелами фінансування закладу, перетвореного на комунальне некомерційне підприємство, можуть бути як бюджетні кошти, так і кошти юридичних та фізичних осіб.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про оплату праці» умови і розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Умови оплати праці названих працівників урегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Підвищення рівня оплати праці працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я, які оплачуються на основі Єдиної тарифної сітки, здійснюється на державному рівні на єдиних засадах для всіх працівників бюджетної сфери через підвищення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду.
Водночас відповідно до статті 54 Господарського кодексу України на суб’єктів господарювання, які провадять некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її провадження різними суб’єктами господарювання, які визначаються цим кодексом та іншими законодавчими актами.
Під час укладення трудового договору (контракту, угоди) суб’єкт господарювання, що провадить некомерційну господарську діяльність, зобов’язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату, не нижче від визначеного законом мінімального розміру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом.
У закладах охорони здоров’я, які за організаційно-правовою формою функціонують, як комунальні некомерційні підприємства, умови оплати праці визначаються з урахуванням статті 97 КЗпП України, статті 15 Закону України «Про оплату праці», а саме: умови і розміри оплати праці визначаються у колективному договорі з дотриманням положень законодавства, генеральної, галузевої та територіальної угод.
Законодавством не заборонено в разі визначення в колективному договорі умов і розмірів оплати праці працівників охорони здоров’я використовувати гарантії з оплати праці, встановлені постановами Кабінету Міністрів України та галузевими наказами, зокрема наказом Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 №308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».
Ураховуючи, що згідно зі статтею 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їхньої господарської діяльності, для визначення умов і розмірів оплати праці працівників мають ураховуватися фінансові можливості підприємств.
Отже, якщо комунальне некомерційне підприємство (далі-КНП) уклало договір і буде отримувати фінансування безпосередньо з Національної служби здоров’я України, то в оплаті праці персоналу відбудуться певні зміни. Так, формально, частина 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» до таких закладів уже не застосовна. Тому, оплата праці працівників КНП перейде до сфери договірного регулювання, що передбачено: статтею 97 КЗпП; статтями 15, 16 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про колективні договори і угоди», положеннями Генеральної угоди та відповідними галузевими і регіональними угодами.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про оплату праці» встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній та комунальній власності, належить до державного регулювання. Умови оплати праці керівників зазначених підприємств встановлює орган місцевого самоврядування в контракті з дотриманням норм Постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999р. №859 (ділі – постанова №859). Цією постановою №859 надано право встановлювати керівникам підприємств такі виплати:
- Посадовий оклад. Розмір посадового окладу залежить від середньооблікової чисельності працівників в еквіваленті повної зайнятості за рік, вартості активів КНП або чистого доходу від реалізації послуг за даними останньої річної фінансової звітності у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії згідно з додатком до постанови № 859. Якщо можливо застосувати два і більше максимально допустимі розміри посадового окладу керівника підприємства згідно з додатком, використовують найвищий із максимально допустимих розмірів посадових окладів.
- Премії. Надано право встановлювати умови, диференційовані показники та розміри преміювання за підсумками роботи за:
- квартал — у розмірі до 3 місячних посадових окладів керівника підприємства;
- рік — у розмірі до 24 місячних посадових окладів керівника підприємства.
- Доплати і надбавки. Доплата до посадового окладу керівника КНП передбачена за: науковий ступінь, вчене звання, якщо його діяльність збігається за профілем з наявним ступенем, вченим званням. Щомісячна надбавка за стаж наукової діяльності передбачена у випадку, коли робота керівника пов’язана з науковою, науково-технічною діяльністю (10, 20, 30% від посадового окладу залежно від стажу).
- Керівникові підприємства також можуть виплачувати грошову допомогув розмірі не більше шести посадових окладів у разі виходу на пенсію та матеріальну винагороду за ефективне управління державним майном.
Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Визначаючи основні положення щодо організації заробітної плати в КНП, роботодавець має діяти в межах своєї компетенції. Локальні нормативні акти КНП не можуть суперечити Конституції України та іншим нормативно-правовим актам, а також мають враховувати основні положення генеральної, регіональної та галузевої угод.
З-поміж локальних нормативних актів підприємства, на підставі яких визначають основні положення щодо оплати праці працівників, значне місце посідають Положення про оплату праці та Колективний договір. Основні норми щодо оплати праці конкретного працівника мають відображатися в трудовому договорі чи контракті.
Відповідно до статті 96 КЗпП України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.
КНП може продовжувати використовувати вже звичну тарифну систему, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система є основою для формування та диференціації розмірів зарплати. Формують тарифну сітку (схему посадових окладів) на основі тарифної ставки працівника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових)співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
На підприємстві роботодавець самостійно відносить виконувані роботи до певних тарифних розрядів та присвоює кваліфікаційні розряди працівникам згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками). І оскільки в усіх працівників КНП буде різний рівень складності виконуваних робіт, то і розмір зарплати має бути диференційований з використанням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Що стосується підвищень, надбавок і доплат, то їх розмір КНП також встановлює самостійно. Тут можна розробити власну схему або використати наказ Мінсоцполітики та МОЗ від 05.10.2005 № 308/519, в яких детально прописано умови і порядок нарахування таких виплат працівникам.
Законодавство не забороняє КНП і відмовитись від використання тарифної системи. У статті 96 КЗпП зазначено, що колективним договором, а якщо договір не укладали — наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, можуть встановлюватись інші системи оплати праці. Наприклад, зарплату лікаря можна визначати залежно від кількості пацієнтів, що підписали з ним декларацію (визначивши при цьому тариф на обслуговування одного пацієнта), а зарплату медичної сестри, що з ним працює, — як встановлений відсоток від зарплати лікаря. Можна використати будь-яку з наявних систем оплати праці, які дозволені законодавством.
Отже, КНП має повне право самостійно визначатись із системою оплати праці працівників у межах наявних коштів і з урахуванням державних гарантій оплати праці, визначених законодавчими актами України. Головне — зафіксувати в Колективному договорі всі ці положення.
При цьому правило статті 3 Закону України «Про оплату праці» (якщо розмір зарплати за повністю відпрацьовану місячну норму праці менший від розміру мінімальної заробітної плати, здійснюють доплату до рівня мінімальної заробітної плати) на КНП поширюється повною мірою.
Шановні користувачі! Тепер ви можете дізнаватися всі останні новини порталу Бухгалтер.com.ua першими в TELEGRAM і VIBER спільнотах! Більш детально за посиланням.
