Роз’яснення стосовно тривалості робочого часу медичних працівників

Норми робочого часу, встановлені наказом № 319 застосовуються для медичних працівників незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності. 

Пунктом 1.1наказу № 319 для лікарів та фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (середнього медичного персоналу, медичних реєстраторів, дезінфекторів (за винятком тих, хто працює в шкідливих умовах праці), шкіл, дитячих садків (ясел), ліцеїв, коледжів, інших закладів та установ освіти і соціального захисту населення встановлено 38,5 годин на тиждень. 

Для працівників, зазначених у цьому пункті наказу № 319, які працюють на 0,5 ставки, також застосовується тривалість робочого тижня – 38,5 годин, що становить 19,25 годин на тиждень. 

Згідно зп. 1.2наказу № 319 для керівників закладів й установ охорони здоров’я, їхніх заступників, головних бухгалтерів та їхніх заступників, керівників відділів, служб та інших підрозділів (за винятком лікарів та фахівців з базовою і неповною вищою медичною освітою – керівників структурних підрозділів та закладів охорони здоров’я, в тому числі амбулаторно-поліклінічних), а також молодших медичних сестер, молодших медичних сестер з догляду за хворими, сестер-господинь (за винятком тих, хто працює із шкідливими умовами праці) передбачено норму робочого часу – 40 годин на тиждень. 

Право на скорочену тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці визначається відповідно доПерелікувиробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163. 

Відповідно доп. 9Порядку застосування названого Переліку, затвердженого наказом Мінпраці України від 23.03.2001 № 122, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці, яка проводиться згідно зПорядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. 

Підтвердження цього права працівникові можливе тільки в разі віднесення його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.